«Офіс президента — розсадник російської агентури» — Юрій Бутусов

Росія перекидає війська до кордону й постійно їх тренує не для повномасштабної атаки на Україну. Але очікує нагоди для локального наступу на Донбасі, — каже в інтерв’ю журналіст Юрій Бутусов.

Низка американських видань на початку місяця повідомили, що до кордону України РФ перекидає війська. Міноборони, секретар РНБО, парламентський комітет нацбезпеки це заперечували. Називали дезінформацією, пропагандою і тиском. Однак 11 листопада президент Володимир Зеленський у відеозверненні визнав: на кордоні стоять понад 100 тис. російських військових. Як пояснити таку поведінку влади?

— Це повне нерозуміння подій на фронті й у політиці. Роблять самозаспокоювальні заяви, коли не можуть ні попередити, ні розв’язати кризу. Ще пів року тому благали: рятуйте нас. Запрошували світову пресу писати про російську загрозу. А тут раптом: та ні, усе гаразд, не хвилюйтеся. Як?

Росія посилює свої угруповання на кордоні. Проводить маневри, відпрацьовує наступальні дії. Про це кажуть не тільки американські засоби масової інформації, а й представники Держдепартаменту США. Люди допомагають, привертають увагу світової спільноти до проблем України — російської загрози. Не в наших інтересах казати, що це тиск і пропаганда. У заявах влади немає логіки.

У чому причина активізації ворожих військ саме зараз?

— Росія веде війну одночасно на чотирьох напрямах: на фронті, у внутрішній і зовнішній політиці, в інформаційній та економічній сферах. Мета — знищити український спротив, підірвати моральний дух. Щоб до влади прийшов лояльний до Москви режим.

Противнику вдається підірвати моральний дух Зеленського й Офіса президента. Це видно за їхніми інфантильними заявами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На польсько-білоруському кордоні затримали російських пропагандистів

Маневри й перегрупування росіян біля нашого кордону збільшують загрозу повномасштабної війни?

— Відпрацьовують сценарії наступальних дій. Наше керівництво готується до того, що Росія збере всі сили й піде в наступ із багатьох сторін. Чекають на велике вторгнення для окупації України. Такий сценарій можливий, але малоймовірний. Імовірнішим є сценарій локальних бойових дій. Коли завдають удару меншими силами, без великої мобілізації армії, на якійсь вузькій ділянці, щоб здобути локальну перевагу, захопити позиції. Наприклад, на Донбасі, де є зона бойових дій.

У росіян є великі проблеми на фронті в довготривалій перспективі. Українські війська близько до головних точок великих міст — Донецька й Луганська. Можуть у будь-який момент туди зайти. Противник це усвідомлює. Тому для нього важливо виправити лінію фронту на Донбасі. Це важлива оперативна мета, до якої стовідсотково готуються росіяни. Для цього треба не мільйонні армії, а війська, які весь час проводять маневри й готові до швидкого перебазування на потрібні напрямки — до раптових швидких дій. Саме зараз і відбувається підготовка до локальної війни. Луганськ, Горлівка, Маріуполь — напрямки, де треба бути особливо пильним.

Ідеться про 100-тисячне військо, яке стоїть на кордоні?

— Щоб у певній ділянці фронту здобути перевагу, росіянам достатньо ввести половину. Українського війська на Донбасі 35-40 тисяч.

Кремль впливає на Україну в різний спосіб. Постійно грає на всіх фронтах. Щойно бачить вразливість на якомусь — діє. Як зараз — тисне через енергетику.

Необов’язково застосування військової сили має призводити суто до воєнних результатів. Наприклад, після загострення на якійсь ділянці фронту й локальних воєнних дій Путін заявить: це все українська провокація. І прив’яже це до якихось перемовин з енергетики. Чи підштовхуватиме до політичних рішень.

США попередили союзників у ЄС про те, що Росія може почати вторгнення в Україну через напруженість на тлі міграційної кризи на білоруському кордоні, пише Bloomberg. Чи є в нашого політичного й військового керівництва план дій на такий випадок?

— Судячи із заяв Офіса президента, немає не те, що плану чи стратегії дій, а й розуміння, що вони роблять. Люди перебувають у космосі.

Директор ЦРУ Вільям Бернс 6 листопада літав до Москви говорити про її війська на кордоні України. Про що це свідчить?

— Сполучені Штати Америки мають неформальні комунікації з Росією. Це був сигнал-попередження: ми все бачимо й не збираємося мовчки дивитися. Вашингтон і Брюссель намагаються дипломатичними, політичними заявами роз’яснити Путіну, що в разі вторгнення їм доведеться втрутитися. Посилювати свою участь у війні. Хочуть цього уникнути, тому проводять консультації. Питають, що робить Росія і навіщо. США вказують їй на вразливість російського контингенту в Сирії, де американці теж можуть активізуватися в разі чого. Є й інші конфліктні зони, де Америка поки виважено ставиться до присутності Росії. Це Африка, Близький Схід. Росія посилює контакти з Пакистаном, який отримує величезну допомогу від США, є союзною країною. Коли потрібно буде обирати партнерів, Пакистан однозначно обере США.

Це велика політика. Гра триває на багатьох шахівницях. Америка — глобально значно потужніший гравець за Росію. Бернс нагадав «гарячим головам» у Москві їхнє місце у світі.

Заступник секретаря Ради нацбезпеки й оборони Руслан Демченко лобіював у Верховній Раді ухвалення Харківських угод, які продовжили термін перебування російського флоту в Криму до 2042 року й допомогли РФ його захопити. Раніше люстрований, зараз є начальником комітету з розвідки при президентові. Як опинився у владі?

— Зеленський ухвалив політичне рішення: не спиратися на пов’язану з Майданом і постмайданівською владою еліту. А хто тоді? Спочатку говорив, що потрібні нові обличчя, які не були в політиці. Ця брехня ввела в оману виборців і громадськість, щоб розчистити шлях кадрам Януковича.

Купа люстрованих чиновників повернулися, починаючи з ексголови його Офіса Андрія Богдана. Усіх Зеленський привів до влади. Заради цього порушив закон. Міністр юстиції Денис Малюська просто викреслює людей із люстраційного списку. То як їм можна бути невдячними?

Чи має Руслан Демченко доступ до таємної інформації?

— Так. Це російський шпигун. Усі його дії свідчать про це. Він не просто курирував створення Харківських угод. А й контролював їх виконання. Коли російські війська зосереджувалися в Криму, він був першим заступником міністра закордонних справ і приховував їхні пересування. Не оголосив про порушення Росією угод. Він є реальним учасником агресії Росії в Криму. Допомагав захопити наш півострів.

Саме після призначення Демченка почалася серія провалів українських спецслужб. Він був учасником наради в кабінеті президента, де ухвалили рішення про перенесення — а фактично зрив — спецоперації із захоплення «вагнерівців» (29 липня білоруські правоохоронці затримали 33 найманці з керованої Кремлем приватної воєнної компанії в санаторії під Мінськом. Вони раніше воювали на Донбасі. Мінськ видав їх Москві. ЗМІ повідомляли, що українські спецслужби готували масштабну операцію з їх затримання, для чого виманили в Білорусь. Операція зірвалася після того, як силовики доповіли про це в Офіс президента. Звідти нібито відбувся витік інформації. -). Демченко має сидіти не поряд із президентом, а у в’язниці. Давати свідчення контррозвідці.

Демченко незаконно дістав статус учасника бойових дій через два дні після призначення Андрія Єрмака керівником Офіса президента. ОП — розсадник російської агентури. Єрмак, Демченко, Зеленський — учасники зриву операції «вагнерівців». Мають дати свідчення. Поки уникають слідства.