«Кейс Трухіна може стати точкою неповернення для влади» — Сергій Притула

Політик, волонтер і ведучий Сергій Притула цього року планує зареєструвати свою партію. Ще торік хотів очолити «Голос», від якого балотувався на виборах мера Києва у 2020-му і посів третє місце. Однак керівником політсили стала Кіра Рудик. Заявила, що «партійна робота це не виступи у клубах та на стадіонах». Притула пішов з партії, але пообіцяв не припиняти політичну діяльність.

поговорила з Сергієм Притулою про його майбутню партію, приходи до нього бізнесменів та їхні пропозиції грошей «без обязов». Також про скандал з Олександром Трухіним, якого вигнали з партії «Слуга народу» та інші проколи цієї політсили.

Цього тижня мережі сколихнуло відео зі «слугою» Трухіним. Той, за словами поліцейських, був за кермом і напідпитку, скоїв аварію, де шестеро постраждалих. На місці хотів дати хабара, втекти звідти, домовитися все зам’яти через міністра Монастирського. Чому от тільки після розголосу почалося «велике трухівництво»?

— Немає добре розвиненого інституту репутації. В європейських країнах ніхто б не став чекати оприлюднення відео журналістами. Людина, яка підпадає під підозру, самоусунулася б від виконання обов’язків, склала б мандат.

Бентежить, що інститут репутації не працює ні знизу не проростає, ні зверху по вертикалі не хоче спускатися. Понад п’ять місяців слідство не може встановити чи був чоловік за кермом, чи ні. Хоча з показань поліцейського був і свідок, який це підтверджував. Всі документи були в наявності. Треба було чекати, щоб журналісти-розслідувачі це оприлюднили? Аж після цього почалася реакція. Те саме бачили в ситуації з Укрексімбанком та Мецгером ( 4 жовтня 2021 року журналісти програми «Схеми» записували інтерв’ю з головою правління Укрексімбанку Євгеном Мецгером у приміщенні фінансової установи. Під час запису тому не сподобалися запитання. Наказав відібрати камери, знищити відео. Оператору заламували руки. Того ж дня журналісти відтворили знищене відео. Справу про напад передали до суду, причетних звільнили. -). Спочатку казали, що журналісти все придумали, а вони всі як кульбабки хочеться зірвати і нюхати. А потім з’являється аудіо, відео. Немає куди відпиратися. Тотальна брехня, якою просякнуте це середовище, є причиною всього цього. Допоки еліти не показуватимуть приклад, справа з місця не зрушить.

Як у цій ситуації мала б діяти еліта? Міністр внутрішніх справ, президент?

— Трухіна вигнали з партії. На Facebook у себе скопіював частинку з передвиборчої програми Зеленського: «Ніяких корочок, ніякого телефонного права. Невідворотність відповідальності та справедливе законне покарання — основа чесної України». Чекаю, коли генпрокурорка Ірина Венедіктова підпише документи про позбавлення недоторканості Трухіна. Щоб його можна було притягнути по всіх пунктах обвинувачення. Це буде певним показником.

Якщо цього не відбудеться?

— На це треба звертати увагу тим людям, які голосували за «Слугу народу». Робити висновки.

Можуть зам’яти справу Трухіна?

— Кейс Трухіна може стати визначальним у сенсі точки неповернення. Або по ньому нарешті буде якась реальна реакція від політичного керівництва держави, парламенту та правоохоронних органів. Або Трухін стане таким собі Свинарчуком, який був при Порошенкові (напередодні президентських виборів у лютому 2019 року вийшло журналістське розслідування. Йшлося що група осіб скуповувала військові запчастини у російських контрабандистів та на складах армії і за завищеною ціною продавала на заводи «Укроборонпрому».Заробили понад 250 млн грн, які витратили на нерухомість, елітні авто, а також на хабарі та відкати. «До групи входять заступник секретаря РНБО Олег Гладковський, який до одруження мав прізвище Свинарчук, його син — Ігор, колишній працівник концерну Віталій Жуко», — йшлося в розслідуванні. Після цього рейтинг Порошенка почав падати. -Gazeta.ua). Як свого часу справа Ющенка і автомобіля BMW його сина, яка обвалила рейтинг батька. Так само і у Зленського обвал може спричинити справа Трухіна.

Яка мала б тут бути відповідальність у Монастирського?

— Фактів, що Трухін йому телефонував і пробував домовитися немає. Справу передали в Держбюро розслідувань. Монастирського поки не зловили за руку. Якби довели факт, що був ознайомлений з усіма оприлюдненими фактами, то відповідальність мала б бути.

В системі правоохоронних органів інститут репутації відносна річ. Якщо взяти поведінку керівника Нацгвардії Миколи Балана, який подав у відставку після стрілянини на Південмаші, то вчинив непритаманну річ для українських чиновників. Не бачили чогось подібного у виконанні Арсена Авакова на посаді міністра внутрішніх справ. Йому було неважливо: чи зґвалтували жінку в Кагарлику, чи вбили маленьку дитину п’яні поліцейські. Це ніяк не впливало на те, щоб добровільно залишити посаду.

За останніми опитуваннями більшість українців вважають, що країна рухається не в тому напрямку. У вас які відчуття? Куди нас веде «зелена» влада?

— Ми вже довгий час перебуваємо в стані стагнації і певному анабіозі. Це попри те, що на конституційному рівні закріпили правильні вектори. Але якихось видимих очевидних кроків, де бачили б серйозний прогрес, не бачу. Є величезна проблема з судовою реформою, яка ступорить багато інших. Те саме з правоохоронними органами, Службою безпеки. Це все є наріжними каменями через які західні партнери дивляться на нас трохи не так ,як хотілося б. Добре, що в питаннях національної безпеки нам достатньо допомагають. Є прогрес. Але це відбулося не так через наші здібності, як з доброї волі західних країн.

Чого найбільше не вистачає країні, щоб у людей було відчуття справедливості?

— Чесних, некорумпованих судів. Дві найважливіші речі, яких потребує українське суспільство, це безпека і справедливість. В поняття безпеки закладається два постулати безпека державна і на індивідуальному рівні, щоб можна було спокійно пройти вулицею. Та поняття справедливості набагато ширше. Бізнес бачить справедливість у рівних правилах гри для всіх. Щоб не було когось, кому в ручному режимі роблять добре. А когось, завдяки правоохоронцям, податковій притискають і не дають бізнесу нормально розвиватися.

Коли це може змінитися? За влади Зеленського можливо?

— Мають відбутися зміни політичних еліт. Саме вони є провідниками глобальних змін в країні.

Як Зеленський змінився за майже три роки президентства?

— Якщо говорити про історію публічної комунікації президента з суспільством, то трансформації бачимо відчутні. Вже давно зникли відосики, які записував на мобілку з руки і називав далекобійників «засранцями». Президент перестав бігати по фонтанах в Маріуполі і пити пивко. На Буковель ще це лишає. В якийсь момент прийшло розуміння, що посада та інститут президентства не ті речі, які можна здешевлювати своєю поведінкою. Можливо, більша повага до інституту з’явилася. Але в контексті публічної комунікації, особливо з медіа, ще не вистачає володіння власними емоціями. Він не єдиний в цьому сенсі. Кого не візьми з президентів, у них в усіх у комунікації були достатньо серйозні промахи. Було у Януковича, який казав журналісту Найєму, що «я тобі не заздрю». Чи Порошенко, якому звернення «дорогенька» згадують досі. Так само Зеленський має розуміти, що не можеш звертатися до журналіста: «Міша, я президент». Який Міша? Має бути повага до будь-якої професії.

Чи є зараз альтернатива Зеленського? З якого середовища може з’явитися?

— З середовища тих людей, які не перескакують через велику кількість проміжних позицій. Проблема Зеленського полягає в тому, що в крісло президента перейшов із крісла керівника «Кварталу 95». Як людина, яка працювала у сфері креативної індустрії, він не коментував тих чи інших критичних ситуацій в країні.

Наприклад?

-Майдан, ківаловські закони. Про спроби знівелювати українську мову. Коли суспільство бурхливо реагувало. Подібних кейсів в країні було багато. Не бачив участі Зеленського і в розбудові громадянського суспільства. Це, можливо, і є частиною наявних зараз проблем. Коли починаєш формувати свою думку з певних речей тільки прийшовши на посаду. Потрібно приходити з багажем і візіями.

Чому досі не запрацювали соціальні ліфти у владі?

— Українці досить давно голосують за вождистські партії. Така політсила не передбачає соціального ліфта для рядового партійця. Вождистська партія не може виплекати сильну фігуру всередині себе, крім вождя. «Європейська солідарність» 2020 року на місцевих виборах не змогла нікого делегувати на вибори мера Києва. Це партія з величезним рівнем довіри у столиці. Там мірялися Олексій Гончаренко, Марина Порошенко. Але не дотягували і до 5 відсотків підтримки. Це означає, що вождь задавлює собою всіх інших людей всередині. Партійці є тлом для лідера. Це стосується й інших партій. Навіть «слуг». Хоч президент і намагається дистанціюватися від депутатського корпусу. Лік людей, які роблять факапи, вже пішов на десятки. Кожен такий епізод удар по президентському рейтингу. За таких умов соціальні ліфти неможливі.

Чим ваша партія буде іншою? За рахунок чого плануєте увійти в Раду?

— Намагаємося відрізнятися саме формуванням команди. Опираємося на поняття фаховості, а не близькості чи відданості лідеру. Президент каже, що в країні є кадровий голод. Це не так і ми покажемо це у своїй партії. Є величезна кількість фахових людей, яких треба підсвітити, підставити плече і дати трамплін. Дати можливість прийти на ті чи інші посади. Завдання, яке ставлю і перед собою.

Є великий відсоток людей, які шукають альтернативу існуючим політичним силам. Розчарування велике. Та аналітика, якою оперуємо, і яку мали ще восени, то близько третини українців перебувають у стані пошуку. Це ті, хто сповідують європейський вибір України, але кого не задовольняють ті політичні еліти, які зараз при владі чи в опозиції. Шукають альтернативу.

Звідки братимете гроші на партію?

— Де це не токсично. Точно не братимемо в олігархів.

З травня їм це буде неможливо робити через рішення РНБО

— Знайдуть обхідні шляхи. Закон про деолігархізацію правильний і необхідний крок. Але поки він достатньо сирий і простий для того, щоб олігархи могли його обійти.

На вас хтось із них виходив? Що пропонували?

— Ще з мерської кампанії. Були певні представники бізнесу і фінансово-промислових груп. Які пропонували свою фінансову допомогу зокрема.

На яких умовах?

— Завжди говорять одну просту фразу: «Без обязов». Це означає, що ми тобі допомагаємо і ти нам нічого не винен. Такого не буває.

Ахметов? Пінчук?

— Вони, мабуть, не знають про моє існування. Це були люди з українського «Форбса». Зараз ведемо багато перемовин з великою кількістю бізнесу, який звикли називати selfmade. Готові співпрацювати і отримувати допомогу від того бізнесу, де люди можуть пояснити походження свого першого мільйона.

Які висновки зробили після перебування в «Голосі», аби не допустити подібного у новій партії?

— Якщо партія хоче бути не епізодом, а довгограючою платівкою, формування має відбуватися не за три місяці до виборів. Головна проблема «Голосу» в тому, що з’явилася перед самими виборами. Люди, які зайшли до парламенту, не встигли притертися. Не були достатньо знайомі. Партія не може просто поєднувати хороших хлопців і дівчат, які заходять у владу, а далі буде видно. Ні. Треба проговорювати певні правила ще на березі перед запливом через річку. Мають бути певні етапи формування партії.

Глобальний висновок почав займатися розбудовою партії ще торік за три роки до виборів. Хтось із тих, з ким ведемо переговори, вирішить, що нам не по дорозі. Комусь ми не підійдемо, хтось нам. Хтось не пройде перевірку внутрішньої безпеки, потрапить в корупційний скандал. То тим не буде місця серед нас. Матимемо час на притирання та комунікацію. Обговорення проєктів, які робитимемо ще до виборів. Це дасть розуміння, з ким можемо рухатися далі.

Ви часто їздите на Схід. Які настрої у військових?

— Скоро знову поїду. У грудні було дві поїздки. Обидва рази десь по півтора десятка підрозділів. Приїжджаю звідти такий спокійний, що коли після останньої повернувся у Київ і ввімкнув телевізор, то одразу вимкнув.

Бачу там цілковиту впевненість. Люди знають, що робити. Є взаємодія. Є план А, план Б. Це те, чого насправді не вистачає українському суспільству розуміння, що є якийсь план. Його ніхто не пояснює, не розказує. Це впливає на нервозність суспільства більше, ніж сам факт присутності російського війська біля наших кордонів. Вони там були, є і будуть. У підрозділів є чітке розуміння, хто що має робити. Суспільство десь на рівні підсвідомості все одно відчуває, що є кому нас захистити. Згідно останніх даних, Збройним силам довіряють 72 відсотки, на другому місці волонтери 68 відсотків. Це один з небагатьох періодів життя країни, коли церкву посунули трошки нижче. Це не означає, що люди перестали вірити. Це означає, що на певному етапі люди бачать в армії і волонтерах ті сили, які готові їх захистити. Те що зараз відбувається з волонтерським рухом — це окрема історія еволюції. Вісім років тому волонтери точково допомагали бійцеві купували форму, берці, бронежилет, шолом. Потім підтримували на рівні підрозділів приціли, тепловізори, нічники, снайперські комплекси, дрони. То зараз ми говоримо про рівень забезпечення бригад, полків.

Це роблять більше фонди?

— Зараз співпрацюємо з фондом «Повернись живим». Я їх обожнюю. Минулого року ми з ними дуже активно почали співпрацювати і синергія почала давати результати. Є проєкти, які робимо самостійно. Є, де кооперуємося. У січні дивлюся: «Повернися живим», що ви робите? «Розгортаємо штаб командування сил територіальної оборони». Фонд волонтерський розгортає штаб командування сил тероборони? Я почухав бороду. Добре. Що Притула? Притула фінансує створення тактично-операційного центру зенітного ракетного полку 1129 міста Біла Церква. Ну окей 1:1. А тепер давайте разом. Зараз працюємо над створенням ситуативного центру сил тероборони, де відбуватиметься швидке накопичення, опрацювання, аналітика інформації, яка надходитиме від батальйонів, бригад тероборони. За кошти українців, які віддають їх у розпорядження волонтерам. Нам знову доводиться на певних етапах підставляти державі плече. Ми не кажемо, що ми цього цураємося. Нам це у задоволення. Але хочеться бачити більше ефективності від державного апарату. Дуже кульгає комунікація в сенсі того, як державні мужі витрачають наші з вами з гроші.

І як?

— Є дуже багато запитань, коли це стосується оборонки. У нас понад 90 відсотків оборонних закупівель під грифом «секретно». Це абсолютно не те, що наближує нас до НАТО. Минулого року бюджет там був 23-24 мільярди гривень. Цього року орієнтовний 28,43 мільярда. Так от торік військовим збором у 1,5 відсотка, який з нас знімають, було зібрано 28,6 мільярда гривень. Кожен українець своєю копієчкою забезпечує існування фонду державних оборонних закупівель. Ці гроші падають у загальний казан бюджету. І як вони розподіляються, ми не розуміємо. З народними депутатами проконсультувалися. Минулого тижня зареєстрували законопроєкт про внесення змін до бюджетного кодексу щодо збільшення фінансування Збройних сил шляхом зарахування військового збору на окремий спеціальний фонд державного бюджету.

Чи могла б держава уже обходитися без волонтерів?

— Є питання до кадрів на різних місцях. Це проблема, яка була і до 2014 року, і є зараз. Її відносно виправили. Останні кілька років Міністерства оборони були пеклом для волонтерів, для людей, які переймаються питанням оборонних закупівель. Вибачте, але у нас два роки поспіль було провалене державне оборонне замовлення.

Є певні сфери, де держава і не вигідна, тому що діє за певним протоколом. Є питання, які потребують тендерів, логістики. У цьому сенсі волонтери набагато оперативніші і мобільніші. Якщо у якомусь підрозділі сьогодні збили квадрокоптер, то за день-два у них буде новий. Не треба чекати , коли держава дасть новий за кілька тижнів чи місяців. Подекуди це розхолоджує людей при владі, які займаються забезпеченням.

З осені маємо нового міністра оборони Олексія Резнікова. Бачите зрушення на краще?

— Це одна з тих небагатьох сфер, де бачу покращення роботи з кадрами Зеленського. З Резніковим ми грали в «Що? Де? Коли?». Правда за різні команди. Але я мав можливість переконатися, що з рівнем IQ в нього все гаразд. Його можна поставити на будь-яку посаду і він там адаптується. Необов’язково бути генералом з вусами на коні, щоб керувати Міноборони. Маєш просто розуміти, що робить твоє відомство. Якими засобами, механізмами користуватися, щоб впровадити ті візії, які вважаєш за необхідне. Ще важливо наголосити — на момент коли Резніков прийшов на посаду, головнокомандувачем Збройних сил був Валерій Залужний. Це людина яка має беззаперечний авторитет у військових і волонтерському середовищі. Приємно спостерігати над їхнім тандемом. Немає взаємопоборювання, хто головніший.

З одного боку є волонтери, які допомагають нашим захисникам. А з іншого відомі українці, які відкрито підтримують російського президента Путіна, ходять на проросійський канал Наш. Зірки, які їздять виступати до країни-агресора.

— Рефлекції щодо цього були у 2014-2015 роках. Тоді в українській креативній індустрії відбувалися цікаві процеси викристалізовувалися табори. Одні виступали десь у Росії, інші закидали гітару за плечі і їхали виступати перед хлопцями і дівчатами у бліндажах. У всіх уже давно сформувалося певне розуміння хто, куди, за що, чому, як. У мене завжди цинічний підхід до цього. Спілкуюся з якимись «голубами миру», які кажуть, що їздять до Росію виступати, щоб закликати до миру. Питаю: покажи мені хоч одного бойовика, який після твого виступу у нічному клубі сказав, що тепер кладе калаш і не йде вбивати українців?

Музика поза політикою, спорт поза політикою, церква поза політикою — це ті наративи, з яких сил сміятися не вистачає. Все це політика.