«Кияни зрозуміли, що терпіти більше не можна». Інтерв’ю з засновницею ініціативи «Зберегти Квіти України»

Останніми днями в стрічках новин частіше і частіше згадують «Квіти України» — будинок епохи модернізму на Січових Стрільців, 49. Шестиповерхова каскадна будівля з 80-х років був одночасно і оранжереєю, і квітковим магазином, і науковою установою. Після розпаду СРСР будинок спорожнів, а зараз перебуває у власності іноземної інвестиційної компанії Rockwill Group, яку представляють два підприємці: Андрій Скалозуб і Олексій Пишний. Вони збираються перебудувати «Квіти України», але обвитий виноградом будинок дуже подобається місцевій громаді, тому активісти створили ініціативну групу «Зберегти Квіти України». Біля споруди постійно чергують люди, а час від часу прямо під «Квітами» проводять культурні заходи для привернення уваги до забудови. Містяни кажуть, що закон на їхньому боці, а проєкт забудовника руйнує культурну спадщину і псує район. Видання Kyiv.Press поспілкувалося з речницею і однією з засновниць «Зберегти Квіти України» Лесею Донець.

Будівля «Квіти України» не перший рік стоїть порожня, окрім невеликого супермаркету на першому поверсі. Пересічний киянин вірогідно подумає: «Чому б її не оновити, розмістити там якісь магазини?». Через що ви проти запропонованого проєкту власника, що змушує вас протестувати?

Насправді є кілька речей через які ми створили нашу ініціативу.  Хтось виступає за збереження будівлі з естетичних міркувань, хтось з ностальгічних, тому що це будинок завжди був окрасою району, комусь був важливий виноград, який ріс на фасаді. Для мене «Квіти України» — неймовірно красивий будинок. Ще минулого року проходячи повз, я помітила, що територію накрили якимись козирками і подумала, яким він був би красивим, якщо його відновити в первинному вигляді і познімати металеві огорожі.

У мене не дуже багато пізнань в галузі урбаністики, але є всім зрозумілі загальні правила. Наприклад, якщо будівля є високою, але до своєї найбільшої висоти доходить каскадом від тротуару, то це пом’якшує споруду і вона не нависає над перехожими. Коли будинок розташований на розі двох вулиць, пом’якшений кут робить місце дуже комфортним. А те, що пропонується на противагу цьому – повноцінна восьмиповерхівка, яка нависає над перехрестям. Особисто я б не хотіла ходити вулицею, що буквально висить над тобою.   

Що нас ще об’єднало – на якомусь моменті забудовник вийшов на спілкування, але не з громадою, а з одним з народних депутатів, який вочевидь для нього більший авторитет, ніж мешканці цього району. Потім забудовник почав озвучувати обіцянки на кшталт провести конкурс проєкту, не зрізати виноград і подібне, що потім виявилося не зовсім правдою, а маніпуляцією.

А про якого депутата йде мова?

Ми зверталися до народного депутата Дмитра Гуріна (фракція «Слуга народу», виборчий округ №218, — ред). Без нашого відома він зустрічався із забудовником, давав йому якісь поради. Коли вони спілкувалися, Гурін порадив провести конкурс проєктів, щоб владнати конфлікт. Якійсь час ми чекали на реакцію, забудовник таки пообіцяв конкурс. А потім виявилося, що якщо і буде конкурс, то на новий фасад. Тобто вони навіть не розглядають можливість зберегти атріум (простір в середині будівлі, на який орієнтовано значну частину приміщень, — ред) і зробити те, чого просить громада. Вони пропонують закритий і виключно на своїх умовах, тобто з втратою автентичності самої будівлі. Таким чином забудовник відвертає увагу людей від суті проблеми – ігнорування думки громади і відсутність фахових досліджень. Вони орієнтуються на виключно на прибутковість будівлі, але є набагато більше аспектів, які треба враховувати говорячи про містобудування. Місто – це великий гуртожиток і треба з повагою ставитися до сусідів.

«Квіти України» знаходяться у приватній власності і, здавалося б, власник має право робити з нею що завгодно. Які є законні обмеження щодо будівлі «Квітів»? На що ви спираєтеся в правовому плані?

Власник отримав частину дозволів для реалізації свого задуму, але має і обмеження, наприклад, щодо висотності будівлі і щодо порядку здійснення робіт. Нам дуже цікаво, як профільні комітети щодо оцінки сумісності проєкту з історичним ареалом надали йому дозволи. Але забудовник має не повний пакет документів. В нього нема припису від Міністерства культури, яке має давати згоду на будівництво в історичних районах Києва.

Тобто без дозволу Мінкульту забудовник не має права проводити там будь-які роботи?

Зараз в нього точно нема таких можливостей, бо є два судових рішення, які передбачають заборону демонтажу на час слідства. Взагалі в законодавстві є чимало речей, які зручно прописані під забудовників, а те, що мало б все це регулювати чомусь нічого не регулює. Це звичайно майно власника, але воно знаходиться не в його квартирі, а стоїть на вулиці міста. Є ряд обмежень і частину з них він вже порушив.

Я знаю, що ви кілька разів викликали на місце поліцію. Наскільки адекватно поводилися правоохоронці і на чий бік вони ставали?

Маю сказати, що в нашому випадку поліція була дуже приємною. Я чула про випадки бездіяльності патрульних, в курсі про поведінку працівників Подільського відділку, бачила всі протести. Коли тільки в перший раз зводили будівельний паркан, ми викликали поліцію і слідчий запитав у виконроба документи. Той відмовився їх надавати і слідчій просто зупинив монтаж паркану. На етапі демонтажу будівлі, 12 липня теж викликали поліцію і написали заяви. Наступного дня приїхав слідчий і сказав, що заведено слідство за 356 статтею ККУ (Самоправство, карається штрафом до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2 років, або арештом на строк до 3 місяців, — ред). За нею в той же день призначили суддю і в той же день винесли запобіжний захід у вигляді арешту будівлі із забороною демонтажу або будь-яких інших робіт.

Зараз «Квіти України» заморожені і з ними нічого вже не можна робити?

Технічно не можна. Але вони починали демонтаж вікон ще коли не звели будівельний паркан. На момент початку руйнування будівлі в них теж не було необхідних дозволів. Тобто законна заборона не завжди зупиняє забудовників, тож хтось з нас постійно чергує біля «Квітів».

Вам вдалося вийти на контакт з міською владою, з депутатами від цього району? Хтось в Київській міській раді опікується вашим питанням?

Так, але не одразу. Віталій Кличко нещодавно казав, що слідкує за ситуацією і знає про проблему. До цього у нас було лише кілька заяв від місцевих депутатів і один раз депутати приїжджали до нас на «Квіти».

Мій колега з нашої ініціативної групи Тарас Грицюк також ходив на ютюб-канал «Ісландія», де ведучими були київські депутатки Євгенія Кулеба і Ксенія Семенова. Вони були лояльні до нас і покликали, щоб висвітлити нашу проблему. Дмитро Білоцерківець (радник міського голови Віталя Кличка, — ред) теж писав у Facebook, що КМДА не надавало всіх дозвільних документів на демонтаж фасаду.

Реакція від міської влади є, але нам хотілося б більш рішучих дій з їхнього боку, щоб ми могли сісти за стіл переговорів із забудовником. Поки що у нас не виходить про це домовитись, але нам треба це зробити.

Люди, які слідкують за життям столиці знають, як багато в Києві незаконних забудов, скільки історичних будівель руйнуєтеся. Втім, мало кому вдавалося зібрати навколо себе стільки людей, привернути так багато уваги, як змогли ви. Нещодавно «Зберегти Квіти України» навіть проводили спільний кінопоказ з «Довженко-Центром». Як у вас це виходить?

Сталося так, що з самого початку у нас вже був SMM-ник, я сама знаюся на комунікаціях і були люди, які розбираються в юридичних аспектах. Одразу склалася класна команда, яка може знаходити інформацію і розповідати про неї на широкий загал. До того ж, «Квіти України» дійсно класна будівля, я знала про неї, ще коли мешкала на Позняках.

По-друге, загальне незадоволення ситуацією в цьому районі дійшло апогею, бо проблема не лише з «Квітами». Під загрозою ще два будинки на вулиці Обсерваторній, один з них вже почали зносити. Це дуже крутий гуртожиток, побудований у стилі конструктивізму в 20-х роках тільки після приходу радянської влади. Садибу Барбана теж почали зносити, Чкалівський сквер хочуть забудувати, на Франка зрізають дерева… Це все безпосередньо впливає на комфорт життя в твоєму місті і це все стається без твого відома, ніхто тебе не запитує. І це лише невеличкий мікрорайон між вулицею Кудрявською і Золотими Воротами. На Позняках відбувається теж саме, біля Совських ставків теж саме, на Виноградарі, на Сирці і так далі. Таких ініціативних груп як наша дуже багато, вони стукали у двері дуже довго, але не змогли достукатися. Зараз вже такий момент, що всім остаточно набридло і всі зрозуміли, що терпіти більше не можна.

Що б ви могли порадити іншим незадоволеним містянам зі свого досвіду створення і просування ініціативи «Зберегти Квіти України?»

До нас вже почали звертатися люди з запитаннями. Один з будинків на Тургенівській потрапив під загрозу і нам одразу про це написали. На якійсь акції до нас приїхала жінка взагалі з іншої частини міста із запитанням що робити, коли у них вирубають дерева. Ми самі не завжди знаємо, що робити, але головне – це об’єднуватися.

У нас є голос до якого прислухаються і цим не можна знехтувати, ми хочемо, щоб такі історії більше не повторювалися. Ми закликаємо невеличкі групи активістів, невеличкі громадські організації звертатися до нас, щоб ми разом думали над більш глобальним вирішенням проблем. Ми хочемо об’єднуватися до тих пір, щоб нас стало достатньо багато, аби влада говорила з нами не з позиції сили, а на рівних.

Я правильно розумію, ви хочете розширити свою ініціативу, щоб це стосувалося не лише «Квітів України»?

Спочатку треба вирішити питання з «Квітами» і це не буде швидко. Є приклад «Будинку-Монстра» на Подолі (ЖК «Поділ Престиж, — ред) і це тягнеться вже роками. Я дуже сподіваюся, що у нашому випадку все завершиться добре для самої будівлі і вона не стоятиме законсервована, а буде жити і процвітати. Ми віримо у порозуміння з забудовником, що він проведе дослідження і зробить все правильно.

Є багато пам’яток, які не мають цього статусу. Є багато зон, які не можна забудовувати, а вони забудовуються. Зараз ми думаємо над форматом, як ми можемо об’єднатися з усіма іншими ініціативами, щоб голосно заявити: «Кияни мають право на своє місто».

Архітектор «Квітів» Микола Левчук теж задіяний в цій ситуації. Яка його позиція?

У архітекторів є виключне немайнове право на свій твір. Авторський проєкт не можна видозмінювати, перебудовувати, добудовувати без згоди оригінального автора. В іншому випадку йде порушення авторського права. Архітектор, який створив будівлю, квартал, район, тощо, мав провести величезне дослідження, яке враховує інтереси суспільства, економічні аспекти та інше. Це його відповідальність перед тими людьми, які експлуатують будинок, вулицю чи мікрорайон. Він своїм ім’ям гарантує їхній комфорт. Якщо без його відома щось змінюється, то автор зазнає репутаційної шкоди, про це йдеться в законі про авторське нематеріальне право.

У Миколи Антоновича Левчука мали спитати, чи можуть вони вносити якісь зміни. Забудовник і його юрист казали, що зв’язувалися з Левчуком, але той живе в США і не захотів займатися проєктом через свій поважний вік. Потім виявилося, що насправді Левчук живе у Києві, чудово себе почуває і просто відмовив у будь-якому видозміненні «Квітів України».

Ми почали шукати адвокатів, яким було б цікаво звернути увагу на цю історію і зрештою Axon Partners зв’язалися з Левчуком і його донькою Анастасією (вона так само в нашій ініціативній групі). Вони домовилися про співпрацю, тому що юристи зацікавилися цією справою і зробили безпрецедентну історію для нашої країни – ніколи до цього не зупиняли будівельні роботи через закон про авторське право. Якщо Axon виграють справу проти забудовника, то це буде суперкейс, за зразком якого можна буде захищати інші авторські будівлі, а таких дуже багато.

На фейсбук-сторінці «Зберегти Квіти України» є візуальні моделі, як на ваш погляд могла б виглядати відновлена будівля. Чи є у вас ідеї щодо наповнення цієї будівлі і чи маєте ви якісь засоби для втілення вашого бачення у реальність?

У нас нема конкретних думок щодо наповнення будівлі, це все ж таки приватна власність і інвестор теоретично має право заповнювати її чим завгодно. Звісно, хотілося б бачити, щоб це був громадський простір. На якомусь моменті власник казав, що на першому поверсі буде щось на кшталт міського ринку їжі і це чудова ідея, ми всі за це. Але для цього не обов’язково перебудовувати фасад і зносити частину будинку. Для того, щоб правильно обрати функцію споруди, треба провести відповідні дослідження і віднайти зручне рішення для забудовника, яке при цьому буде вписуватися в існуючу будівлю.

Які подальші плани боротьби вашої ініціативної групи? Плануються нові акції, культурні заходи?

По-перше, ми з самого початку написали відкритий лист до Міністерства культури, до Департаменту охорони культурної спадщини та до Укрзеленбуду з проханням дати будівлі охоронний статус і повернути озеленення. З червня нам вдалося зібрати більше 6,5 тисяч підписів небайдужих людей, з яких близько 600 архітекторів. Сьогодні міністр культури зробив заяву, що вони готові надати «Квітам України» охоронний статус, але перед тим відповідне рішення має ухвалити Київська міська рада.

Також нам допомагає «Мапа Реновації», вони розробили облікову документацію на будівлю і теж передали її в Мінкульт, щоб прискорити цей процес.

Ще звичайно йтимуть судові процеси, ми вимагаємо діалогу, який буде модеруватися нейтральною стороною. Будемо добиватися визнання «Квітів» пам’яткою архітектури місцевого значення. Ще ми хочемо добитися консервації будівлі, бо вона стоїть відкритою і ще потрощена екскаватором, через що кожного дня зазнає ушкоджень.

Наша ініціатива і далі буде привертати увагу, ми запрошуємо всіх, хто хоче організовувати якісь культурні заходи. Є кілька обмежень щодо гучності і нецензурної лексики, тож, на жаль, організувати стенд-ап не вийде. Скоро ми будемо проводити заняття з йоги, плануємо також шаховий турнір та багато іншого. Тож слідкуйте за нашими анонсами, ми хочемо перетворити «Квіти України» на класний громадський простір, якщо цього поки що не робить забудовник і щоб він побачив, що це можливо.   

Автор: Дмитро Шутаєв