«Культура спротиву, SENKA і Гонор»: Інтерв’ю з Назарієм Кравченком

Два тижні тому у Києві на Бульварно-Кудрявській вулиці відбувся вуличний артфестиваль SENKA. Там продавали роботи київських митців, одяг, прикраси, вінілові платівки і проводили лекції та майстер-класи. А ще на фестивалі можна було познайомитися та поспілкуватися з київськими активістами. Про культуру спротиву, мистецтво протесту і конфлікти з агентом ФСБ ми поспілкувалися з Назарієм Кравченком – автором проекту SENKA, ветераном полку «Азов» і одним з учасників руху «Гонор». 

(Фото — Oleksii Smoliakov)

Як пройшов ваш фестиваль SENKA? Все вдалося із запланованого? 

Це був вже другий фестиваль і загалом у нас вже є своя історія. Ми робили Block Party і на зароблені гроші хотіли облаштувати сквер на Рейтарській, 8. Там ми потрапили у боротьбу із забудовником, бо як виявилося, сквер хотіли знищити. Потім у нас виник «Речовий доказ» на базі галереї Educatorium, де проводилися виставки, майстер-класи і концерти. Там і почалася моя тісна співпраця з художниками. Вже після цього ми організували перший фестиваль SENKA, який був досить вдалий. Тоді почався карантин і я став приділяти більше уваги онлайн-ресурсам. В західному сегменті Facebook давно існували різні групи, де через інтернет продавали витвори мистецтва. Ми вирішили теж зайнятися цим коли почався локдаун і зробили свою групу з продажу SENKA.market, де знайшли багато живих і органічних відгуків. З проданих робіт ми беремо 10% і вкладаємо їх в рекламу, щоб збільшувати охоплення і продажі. Ми побудували мікроклімат, де художники спілкуються, продають свої роботи. Багато молодих художників, наприклад, Олександр Бараболін, які почали з SENKA, а тепер виросли і продають свої роботи в Австрію, Великобританію і інші країни світу.  Я максимально задоволений тим, як реалізується наш задум. 

Другий фестиваль ми планували як вихід з онлайну в офлайн і зробили його більш насиченим в плані активностей і учасників. Тема цьогорічної «Сенки» – «Культура спротиву» і нам вдалося поєднати в одному місці активістів з Квітів України, Протасового яру, Обсерваторної, скверу Чкалова і різноманітних митців. Багато свідомих громадян знайомилися, відпочивали, продавали свої роботи і відпочивали, говорили про мистецтво, про активізм, вони самі для себе зробили свято. 

(Фото — Oleksii Smoliakov)

Рахували скільки було людей?

Щодо кількості людей, то їх було вдосталь. Їх не було так багато, щоб стояти годинами в чергах, як на «Кураж Базарі», але достатньо, щоб були гарні продажі і багато нових знайомств. Я максимально задоволений результатами, як і інші організатори. В майбутньому ми думаємо про те, щоб проводити такі заходи двічі на рік, але основна діяльність все ж таки в онлайн-форматі і індивідуальні виставки, які ми будемо готувати. Також ми постійно робимо стріми на YouTube про мистецтво разом з сучасними українськими художниками. Ми співпрацюємо також з галереєю «Дукат» і в мене є можливість вчитися в досвідченого галериста Леоніда Комського, який знає, як продавати мистецтво. Всі один одному допомагають і це дає нам можливість розвиватися,  посилювати українське мистецтво і давати дорогу молодим художникам. 

Ви багато часу приділяли на боротьбу із незаконними забудовами, воювали із забудовниками. Скажіть, а чому велика кількість ветеранів після повернення до мирного життя йде працювати тітушками? 

Раніше «кузнею кадрів» для тітушок був фанатський рух. Деякі люди з цього руху ставали депутатами, деякі суддями, а інші йшли в рейдерство. Серед фанатів є абсолютно різні люди і теж саме серед воїнів АТО. Багато учасників бойових дій намагаються себе знайти у мирному житті і хтось знаходить своє місце у мистецтві, хтось в IT, а хтось вимушений за 100$ займатися рейдерством. Таке дійсно буває, але це проблема не окремої соціальної групи ветеранів, а проблема всього суспільства і нам всім разом треба її вирішувати. 

Я пропагандист ненасильницьких методів протесту, наскільки це можливо. Якщо сусіди не будуть вітатися з людьми, які захищають незаконні забудови і б’ють жінок, якщо продавці не будуть їх обслуговувати, то це матиме результат. Неважливо хто це – продажний атошник, який нападав на місцевих мешканців, чи корумпований чиновник – якщо суспільство буде його повністю ігнорувати, то він буде змушений виправитися. Якщо всі далі будуть легітимізувати його паскудні вчинки, то ми матимемо продовження цих паскудних вчинків. Коли ви знаєте, що хтось займався здирництвом на забудовах – не майте справ з цією людиною. Тому такі речі треба виводити на загал, публічно обговорювати. 

Може тут і держава має щось робити?

Я проти позиції «хай держава щось робить, а я буду легітимізувати безпредєл». Не варто це все перекидати на державу. Ми розуміємо стан держави в наш час і треба брати відповідальність на себе. Ми бачимо, як держава займається коронавірусом чи іншими глобальними проблемами – вона не справляється. 

(«Гонор» на протесті за відставку Арсена Авакова під стінами Верховної Ради)

Враховуючи ваш досвід протестів разом з «Гонором», якщо якась група людей об’єдналася і хоче проти чогось разом виступити, то як їм зробити дійсно ефективний протест?  

Як я і казав, я пропагую ненасильницькі методи протесту. Вони всі описані в інтернеті, є список зі 198 методів. Якщо люди вирішили, що не будуть брати гроші від забудовника і не будуть займатися імітацією, то у них все вийде. Також важливо на загал обговорювати всі проблеми, вести публічне спілкування стосовно прийняття тих чи інших рішень, бо це формує довіру, а довіра найважливіша у цій справі. Зазвичай боротьба проти забудови це боротьба проти великих фінансових груп, в яких налагоджена комунікація з політиками, поліцією і криміналом. Зі свого досвіду я б радив думати про гарний перформенс і про правильне донесення меседжа. Я бачу багато молодих ініціатив як «Протасів Яр» чи «Квіти України», — вони самі все роблять, у них все виходить, вони не пішли на компроміс зі злом і боротьба триває. Це показує, що вони перемагають. 

Ви підтримали «Марш за Київ», які ваші основні вимоги? Чим ви незадоволені в місті?

Якщо ми говоримо про спільноту вулиці Рейтарської, то забудовник в обличчі Василя Хмельницького і Олеся Довгого постійно хоче віджати ділянку біля скверу під паркову, контролювати ворота на територію, тож у нас є свої відповідні вимоги по скверу Нарбута. Кожна ініціативна група, яка буде на марші має свої вимоги, якщо хтось може це все узагальнити і провести спільний протест – я тільки за. 

(Фото — Анна Бобирєва)

А що зараз зі сквером Нарбута? 

Через протест місцевих мешканців і суспільний резонанс там ніякого будівництва не відбувається. А паркову вони постійно намагаються зробити, хоча не мають на це жодних прав. Влада не реагує, поліція теж. Я не бачив жодних депутатів з Верховної Ради чи Київської міської ради, хто реально готовий протидіяти незаконним забудовам, окрім Аліни Михайлової. Вона молода депутатка і я сподіваюся, що у неї все вийде. 

В мережі є відео з садиби Барабана, де жінки лягають під будівельний трактор і їх жорстко розтаскують 30 тітушок, були напади на літніх людей. І що, тих тітушок хтось покарав? Чи приїхав якійсь депутат з цього округу? У них є можливості впливу, недоторканість, їх не будуть бити тітушки, але ніхто так і не приїхав. Є ще такий депутат – Вадим Васильчук (фракція КМР «Голос», — ред) , який вчинив з нами дуже підло. Він взявся нам допомагати зі сквером Нарбута, а потім, коли треба було виносити питання на голосування він двічі не прийшов і обманув всю громаду, ставши на бік забудовника. 

Я буду дуже радий, якщо з’являться депутати, які зможуть протистояти тиску забудовників, відмовлятися від їхніх грошей і справді захищати киян, а не займатися імітацією. Ми маємо купу достойних ініціатив в громадянському суспільстві, але нема депутатів, які б їх підтримали. Є сподівання на Аліну Михайлову, якій я бажаю удачі. 

Я помітив, що останнім часом почало з’являтися багато ініціатив за збереження Києва. Чим пояснюється такий спалах громадянської активності?

За післямайданний період громадянське суспільство пережило декілька етапів і трансформацій. Зараз це почало давати результат і люди побачили, що можна впливати на владу і відстоювати свої права. Дякуючи таким успішним історіям, як «Екопарк Осокорки» чи «Протасів Яр» люди побачили, що протест і боротьба громади дає результат. Я радий, що ти приходиш на якусь скандальну забудову і щоразу бачиш нових людей, які займаються самоврядуванням і відстоюють свій район. Ми все далі від тоталітарних принципів і все ближче до демократичного суспільства, де люди можуть відстоювати свою думку. Наш фестиваль SENKA як раз і хотів підтримати такі ініціативи, щоб вони далі розвивалися і були прикладом для інших, взаємодіяли, ділилися досвідом і розвивалися. 

(Екопарк на Осокорках, який хотіли забудувати)

Ви згадували історію з «Екопарком Осокорки» і банком «Аркада», який ще і кинув купу Киян на великі гроші.

Це вже велике питання до держави і до антикорупційних органів, які дозволяють таким компанія намахувати людей на великі суми.  Ми ще пам’ятаємо забудовника Войцеховського, в його будинки люди теж повкладали гроші, люди брали кредити і вкладали останні заощадження, коли будівництво навіть не почалося. Люди повинні ретельніше придивлятися до забудовника. Якщо в нього погана репутація, війна з активістами, якщо будинок будується в сумнівній зоні, то краще туди не інвестувати. 

Звичайно, забудовник буде прикриватися людьми, які дали йому грошей. Але чого вони тепер банкрути, якщо в них стільки забудов і стільки інвесторів? Це питання не до активістів, а до тих, хто дає можливість проводити подібні фінансові афери. 

Ви проводили чимало гучних акцій проти Арсена Авакова. Зараз його посаду займає Денис Монастирський. Щось змінилося? 

В мене пропали індекси на розшук, які в мене були після пікету під будинком Авакова в Італії. Сергію Філімонову відкрили в’їзд в Європу. Аваков втратив монополію на лютий безпредєл, включаючи Боцмана і інший криміналітет. Як буде себе поводити Монастирський – побачимо. Поки що пройшло недостатньо часу, щоб робити ґрунтовні висновки. На цьому етапі побудована Аваковим система все ще має вплив і інертність. 

Є шанси, що за час каденції Зеленського поліцію перестануть називати «мусорами»?

Будь-яка влада тяжіє до побудови диктатури, тож я не сподіваюся на якісь послаблення чи демократизацію поліції. Мені здається, що влада не буде робити поступки чи поблажки з боку поліцейської вертикалі. Маю надію, що з Монастирським буде краще, але подивимось, як він себе покаже у майбутньому. 

(Напад на студію, де Кравченко працює з колегами)

Про згаданого вами Боцмана. Є відео, де він цього літа з поплічниками скоює напад на вас і ваших друзів. Як розвивається ця історія зараз? 

В Росії відкопали трупи людей, яким він відрізав голови, по цьому є кримінальна справа.  Ізраїльський режисер Владі Антоневич зняв крутий документальний фільм «Кредит на вбивство» про ці та інші справи Сергія Коротких.  Нещодавно з’явилося відео, де він спілкується з куратором з ФСБ і говорить, що готовий співпрацювати з ФСБ і готовий здати всіх своїх поплічників – Тесака (Максим Марцинкевич, — ред), Дєда (Андрій Дєдов, — ред), він зараз в Києві між іншим. Якого чорта? Що він тут робить? 

Розцінювати Боцмана як націоналіста чи «правого» це дико, бо він напряму говорить про готовність співпрацювати з ФСБ і здав всіх своїх соратників. Нехай шпіонами займаються шпіони. Українські спецслужби дозволяли йому займатися бандитизмом за часів Авакова, побачимо, як буде зараз. 

Серед тих, хто на мене нападав були росіяни і білоруси, люди з нагородною зброєю від Авакова, колишні поліцейські та інші найманці. Вони в центрі Києва  напали на нашу студію і хотіли залякати «Гонор». Маю надію, що нове керівництво МВС не буде давати Боцману зелене світло на всі його безчинства. Але я не вірю, що українським спецслужбам вистачить сміливості заарештувати Боцмана, він досвідчений агент і українські спецслужби його бояться.  Втім, якщо СБУ все ж таки вдасться його затримати – я готови взяти свої слова назад.  

(Назарій Кравченко у студії, де записують музику і подкасти)

Автор – Дмитро Шутаєв