Мирослава Смірнова: Вірю, що наше суспільство досягне успіху тоді, коли кожен із нас візьме відповідальність за свої особисті рішення і своє життя

Депутат Київради від фракції УДАР Мирослава Смірнова має величезний політичний і управлінський досвід. У політику Мирослава Смірнова прийшла в 2001 році, до партії Кличка приєдналася в 2006-му. Кілька років – після Революції Гідності – з  2015 по  2019 роки очолювала  Києво-Святошинську районну державну адміністрацію Київської області. Хоча депутатом Київради Мирослава Смірнова обрана вперше, вона добре розуміє, що і як працює в господарстві Києва, скільки може коштувати реалізація того чи іншого проєкту. 

Мирослава Сміронова наголошує: жінка може працювати в будь-якій сфері. На її переконання, саме тому, що в нинішній Київраді багато жінок, які є висококваліфікованими спеціалістами, працювати легко і комфортно. 

У чому специфіка роботи депутата Київради, як «Слуга народу» намагається узурпувати владу в столиці і як часто прислухається Віталій Кличко до думки депутатів з фракції УДАР, — в інтерв’ю для Kyiv.Press розповіла  Мирослава Смірнова. 

Столичний бюджет в умовах локдауну: зменшуємо податкове навантаження на бізнес та приділяємо увагу медицині

Ви працюєте в комісії з питань бюджету. В умовах пандемії коронавірусу доходи впали. Як вплине на бюджет  нинішній локдаун? 

Надходжень до бюджету стає менше, частина закладів не працює на повну потужність. Крім того, Київрада ухвалила рішення про зменшення податкового навантаження на бізнес. Важливим моментом є те, що Київ відраховує до центрального бюджету 60% податку на доходи фізичних осіб (ПДФО), а не 40%, як у всій Україні. Тому, звичайно, зараз важче. Проте навіть у таких умовах ми шукаємо шляхи для розвитку. Видатки на медичну сферу зростають, проте питання розвитку інфраструктури, покращення благоустрою також потребують уваги та фінансування. Тому шукаємо баланс.

Виклик з коронавірусом показав, що медична сфера потребує системних глибоких змін. Потрібно оновлювати медзаклади, бо їх стан бажає кращого. Інфекційним відділенням наразі приділяється максимальна увага. Активно закуповується обладнання для кабінетів вакцинації. Багато що важливо продумати наперед, бо це специфічні об’єкти, які збудовані ще за старими державними будівельними нормами (ДБН). Як депутат від Оболоні сприяю тому, щоб запустити добудову Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Оболонського району міста Києва за адресою: Вишгородська, 54-А. У планах добудувати ще один поверх, а на нижньому розширити коридор, бо його розміри не відповідають актуальним нормам дотримання соціальної дистанції. 

Чи берете до уваги під час роботи психологічний стан людей в умовах пандемії? На що звертаєте увагу першочергово?

У будь-якому разі сьогодні є вибір, на відміну від попередніх локдаунів. Ми побачили, що багато людей були неготові до соціальної ізоляції та такого тривалого перебування в обмеженому просторі. У результаті усім довелося вчитися жити у новій реальності.  Зараз немає жорстких карантинних обмежень, і це плюс, як на мене. Так, діти були на дистанційному навчанні. Це складно як для учнів, їх батьків, так і для вчителів. Зростає навантаження на усіх. Але треба бачити у цьому і позитив. Школи змогли суттєво розширити підходи до навчання, а також адаптувати їх під реальні потреби сучасних дітей.

Звичайно, сьогодні ми маємо переосмислити ставлення до вчителів, лікарів та інших представників соціальної сфери. Тривалий час їх робота знецінювалася, наростав часто невиправданий негатив з боку суспільства на педагогів, медичних і соціальних працівників. При цьому їх робота була малооплачуваною з огляду на психологічне навантаження та рівень відповідальності. В умовах пандемії це навантаження тільки зростає. У результаті маємо дефіцит кадрів і бачимо, як багато прекрасних фахівців виїхало за кордон, зокрема в Польщу, де є попит.

Також варто пам’ятати, що багато киян втратили стабільний дохід. Коли в тебе сім’я, певні зобов’язання, надзвичайно важко зберігати спокій. Хтось освоїв нову професію, пішов на курси, навчився використовувати сучасні онлайн-інструменти у роботі. Так, є проблеми, і випадки бувають різними. Та кожному з нас важливо вчитися чути одне одного. Потрібно завжди запитувати себе: який урок я можу винести з тієї чи іншої ситуації та чому можу навчитися в нових умовах? Вихід завжди є.

Оновлення сфери ЖКГ – один із пріоритетів у роботі міськради

На Вашу думку, які проблеми Києва та Оболонського району, зокрема, потребують першочергового вирішення? 

Найбільша проблема в Оболонському районі і Києві загалом – ЖКГ. Столиця потребує оновлення застарілого житлового фонду, ремонту інженерних мереж, доріг, міжквартальних проїздів, благоустрою дворів. Також на часі оновлення електромереж і заміна старих ліфтів. 

Крім того, надзвичайно актуальне питання – вивезення сміття. Особливо у приватному секторі. Зокрема, в Пуща-Водиці, де дуже засмічений ліс. Разом із місцевими активістами, районним відділенням благоустрою і лісгоспом вже двічі туди виїжджали і спільними зусиллями прибирали територію.  

Але розуміємо, що без системних заходів все повторюватиметься. Тому київський Департамент ЖКГ провів тендер, і в 2022 році запрацює нова система вивезення сміття з Пуща-Водиці. Там планують побудувати два криті майданчики з контейнерами зі спеціальними електронними перепустками для тих, хто оплатив вивезення сміття. Наразі ми шукаємо місця для таких майданчиків. Є певні вимоги: там не повинно бути інженерних мереж, газових труб тощо. 

Наскільки такі договори про вивіз сміття будуть дієвими? Яке покарання передбачене для порушників? 

Для тих, хто не чує або не хоче чути і розуміти закликів комунальників, вважаю, потрібно застосовувати виховні методи. Регулярно здійснюватимуться рейди: ловитимемо порушників на місці злочину. Накладатимуться відповідні штрафи. Крім того, плануємо розмістити борди, де висвітлюватиметься інформація, що стосується вивезення сміття та порушників, які засмічують навколишнє середовище, викидаючи сміття в несанкціонованих місцях. Публікуватимемо фото та інформацію про тих, хто засмічує території, щоб кожного дня людина могла бачити себе і думала, перед тим, як робити.

Поки я очолювала Києво-Святошинську райдержадміністрацію Київської області, ми теж мали проблему неконтрольованого вивезення сміття, особливо великогабаритного, яке викидалося в лісопосадках, полях тощо. У результаті ми налагодили роботу з правоохоронними органами, оперативно фіксували такі порушення на місці і накладали штрафи. 

Проблемою також було засмічення приватних земель. Власники не прибирають і не слідкують за тим, щоб на їхню територію не звозили сміття. Тому ми звернулися в прокуратуру щодо неналежного дотримання правил благоустрою і користування земельною ділянкою. Якщо земля в оренді, це було підставою для розірвання договору. Думаю, що цей досвід є корисним і для Києва.

Тим паче для Пущі-Водиці це теж актуально. Раніше ліс незаконно вилучали із комунальної власності. І є великі ділянки, на яких комунальна техніка не має права працювати. При цьому все сміття звозиться з будинків поряд. Поки намагаємося вирішити проблему мирними кроками і методами. Але якщо це не спрацює, перейдемо до більш жорстких стягнень. 

Питання сміття актуальне для всього Києва. Столиця генерує до мільярда тонн сміття на рік. Чи є плани з будівництва сміттєпереробних заводів? 

У моїй роботі питання сміттєпереробних заводів постало ще у 2010 році, коли я була депутатом Київської облради. Розглядалася можливість будівництва дев’яти полігонів на території Київщини. Проте це питання не дійшло до реалізації через суспільний резонанс і неготовність жителів. Вже на посаді голови Києво-Святошинської РДА зустрічалася з інвесторами, які хотіли побудувати сміттєпереробний завод за сучасними технологіями і стандартами. Наші представники відвідали Польщу та  інші міста Європи, щоб подивитися, як це працює. Такі заводи у деяких європейських містах розташовані просто в місті, і жодного дискомфорту це жителям не створює.

На жаль, у нашому суспільстві поки ця тема викликає непорозуміння. У межах чи за межами населеного пункту люди блокують такі ініціативи, перекривають дороги. Щоб це питання зрушити, нам потрібно активно вести системну інформаційну роботу з населенням. 

Крім того, серйозний супротив здійснюють особи, які зацікавлені у тому, щоб звалища продовжували існувати. Цих «підприємців» не цікавить екологія чи вирішення проблеми, вони заробляють на тому, що незаконно використовують працю людей, які перебирають відходи за 200-300 гривень на день. 

Ще один момент – це дуже дорого. У середньому вартість одного сміттєпереробного заводу 13-20 мільйонів євро. Наразі реалізовувати такі об’єкти за бюджетні кошти неможливо. А інвестор повинен отримати гарантії того, що земельну ділянку, де будується об’єкт, не заберуть завтра через суди, ініційовані громадою. Також важливо розуміти, що продаж сміття – прибутковий бізнес і ті, хто за цим стоїть, не можуть поділити сфери впливу. 

Проте думаю, що у майбутньому такі заводи збудують в Україні. Катастрофічна ситуація зі сміттєзвалищами характерна практично усій Україні. Згадайте Львів. Як після катастрофи на Грибовицькому полігоні сміття розвозили всією Україною, і як фури зупиняли активісти. 

Наскільки ефективним з точки зору благоустрою є Громадський бюджет? 

Кияни добре сприйняли концепцію Громадського бюджету і побачили, що це працює. Кількість заявок постійно зростає. Проте важливо розуміти, що виграти – це одне. Найголовніше – проєкт реалізувати. На етапі реалізації треба знайти відповідального підрядника, який виграє тендер на ProZorro. І тут автори проєктів часто мають проблеми. 

Наприклад, у 2020 році був проєкт будівництва спортивного поля вартістю 480 тисяч гривень. Вже у процесі підготовки документів я розуміла, що цей проєкт коштуватиме не менше 650 тисяч гривень. Фактично ж не вистачило і цих грошей. Тепер дофінансовуватимемо з бюджету цей об’єкт у наступному році, бо спортивне поле зробили, а паркан і доріжки – ні. 

Тому Громадський бюджет для киян – це інструмент, який вчить відповідальності і дає розуміння, наскільки часто непросто витримати процедуру. Після таких спільних проєктів людям простіше зрозуміти особливості роботи чиновників, і це дуже добре, бо зникає бар’єр непорозуміння.

Люди часто не розуміють специфіки роботи депутата Київради 

У Київраді зросло представництво жінок. Що можете сказати про нинішній склад Київради? 

Фракція УДАР витримала гендерний баланс: 30% депутатів – це жінки. І перше, на що я звернула увагу, в Київраді стало більше конструктиву. Якщо і блокують трибуну з політичних питань, то ніхто не опускається до особистих образ, бійки та інших проявів неконтрольованої агресії. Як на мене, гендерний баланс сприяє цьому.

Але важливо розуміти, що найголовніше – це особистісний потенціал і бажання працювати на результат. Цей показник не залежить від статі. Якщо ти працюєш над собою, розвиваєшся, тримаєш зв’язок з громадськістю, береш участь у громадсько-політичному житті країни, то матимеш відповідний результат як політичний суб’єкт. Звичайно, вважаю неприпустимими будь-які прояви тиску на жінок чи особисті образи. На жаль, такі речі як об’єктивація жінок, неналежна оцінка професійних навичок і вмінь, нерівність в оплаті праці, особливо на керівних посадах, досі є як в українському політикумі, так і в суспільстві загалом. Буває непросто, але у будь-якій ситуації потрібно пам’ятати,  хто ти,  яка твоя внутрішня позиція і мотивація. Мені дуже комфортно працювати в нашому колективі у Київраді разом із фаховими і талановитими жінками. 

Загалом переконана, жінка може працювати в будь-якій сфері. Сьогодні жінки освоюють все більше «чоловічих» професій. Вони служать в поліції і ЗСУ, а у цьому році вперше до Київського військового ліцею імені Івана Богуна змогли вступити дівчата. Радію, що такі професійні сфери стали доступними для жінок і не викликають суспільного осуду. Звичайно, стереотипів ще багато, та переконана, що важливо позбавитися страху та ілюзій. Якщо ти відчуваєш своє покликання – рухайся вперед, це між тобою і Богом.

Коли я починала свою політичну діяльність у 2001 році, то переважно працювала у чоловічих колективах. Жінок було мало, їх  сприймали не завжди серйозно. Однозначно, потрібно було відстоювати свою позицію і грати за правилами, визначеними на той час гендерно незбалансованим суспільством. Проте було б неправдою сказати, що у жінок не було доступу до політики. Цей процес був складнішим і часто не через професійні обов’язки, а саме через стереотипи. Та суспільство розвивається, і зараз ми бачимо прогрес у цьому напрямі.

Наскільки комфортно працювати у Київраді з міським головою та керівником УДАРу і фракції в Київраді Віталієм Кличком? Чи завжди вдається донести свою позицію?

До партії УДАР я долучилася у 2006 році, тоді це був Блок Кличка. У той час я стала депутатом Шевченківської райради. 15 років – це досить багато для того, щоб вміти шукати компроміс і розуміти точку зору однопартійців. 

Тому, якщо ми з Віталієм Кличком маємо різні погляди на певну ситуацію, то дослухаємося до аргументів один одного. Якщо я обґрунтую свою позицію, то міський голова врахує мою точку зору. Тиску щодо ухвалення рішень немає.  Є ситуації, коли Віталій Кличко просить підтримати його позицію, але остаточне рішення кожен депутат ухвалює самостійно. Часто вже у процесі реалізації рішення переконуюсь, що він був правий. Звичайно, за рік роботи у Київраді виникали політичні суперечності, але міський голова не ображався і не чинив тиску. Кличко як керівник прагне не допускати внутрішніх війн у Київраді. У будь-якій ситуації він залишається духовно і фізично сильним лідером. Та його найбільша сила і мудрість – приймати зважені рішення. Слоган «Я працюю для киян» повністю відображає його підхід до роботи. І я сама цього вчуся. 

Віталій Кличко – це людина, яка, маючи світову славу і визнання, обрала непростий і непопулярний шлях – взяти на себе відповідальність і вирішувати господарські проблеми Києва. Хоча можна було б залишитися світовим чемпіоном і не братися за психологічно і фізично виснажливу діяльність  як політика і виконавча влада. 

Чи відчуваєте ви зміни в столиці? 

Так, безперечно. Ми так звикли критикувати, що часто не звертаємо уваги на якісні зміни, які відбуваються навколо. Нещодавно я опублікувала пост у Facebook про появу на Оболоні двох скверів. Моя знайома прокоментувала: «Хіба це справді досягнення?». Якби вона знала процедуру, то навряд чи запитувала. Є об’єкти, для реалізації яких знадобився рік роботи, щоб винести їх на голосування і отримати підтримку. Для благоустрою скверу потрібне значне фінансування. Люди часто не розуміють специфіки роботи депутата Київради.

Щодня велика кількість людей працює заради реальних змін у столиці, їх робота складна і важлива, хоч і не завжди очевидна. Популярна у суспільстві думка, що депутатська діяльність високо оплачується, насправді, міф. Ми працюємо на громадських засадах, тобто безоплатно витрачаємо свій час на те, щоб зробити своє місто, район кращими. Це нелегко, потребує емоційних і фізичних зусиль. Після прийому громадян, наприклад, треба дати відповіді на всі звернення, допомогти знайти рішення проблеми, відстоювати питання під час засідань. Звичайно, депутати є різні, у всіх різне ставлення до своїх обов’язків. Але точно не варто усіх сприймати негативно.

На вашу думку, серед депутатів є ті, для кого власні амбіції важливіші суспільного обов’язку?

Знову ж таки, усі ми різні. У кожного своя життєва позиція. Тому говоритиму винятково за себе. Коли я брала участь у виборах до Київради, особи, зацікавлені у вирішенні питань на свою користь у Києві та Оболонському районі зокрема, пропонували мені «допомогу» – купити виборчі сітки (це одна з наймасштабніших систем підкупу виборців в Україні). Я відмовилася, тому що маю погляди, які суперечать такій поведінці. Не працюю і не буду працювати з людьми, які вдаються до брудних технологій у політиці. Сприймаю це як випробування на предмет: «хто ти?». 

Я боролася і буду боротися з корупцією у владі. До 16 років я росла в селі, мама – вчитель молодших класів, батько був агрономом. Моя сім’я завжди важко працювала для того, щоб я могла здобути освіту і реалізуватися як порядна і відповідальна людина. Зрадити їх інтереси – це зрадити себе. 

Я сама вирішила піти в політику, мені ніхто не допомагав, і за це рішення  несу відповідальність щодня. Були різні часи, я була серед тих, хто ще у 2004 році боровся в Донецьку з фальсифікаціями під час третього туру президентських виборів. Це досвід, за який я та моя сім’я заплатили велику ціну, який сформував мою особистість і дав чітке розуміння, що є непохитні ідеали. Духовні закони працюють. Бог дав кожному своє життя, своє місце і необхідні інструменти, щоб будувати власне життя. Ми унікальні, тому головне, як на мене, – не зраджувати собі.

«Слуги народу» прагнуть узурпувати владу в Києві за допомогою нового закону про столицю

У Вас великий досвід роботи в органах місцевого самоврядування. Віталій Кличко заявив, що підтримує повернення райрад у Києві. Як це змінить систему управління в Києві? 

Я за райради в Києві. Коли є районний депутат, який живе на цій території, він ближче до людей, а, значить, володіє проблематикою і дійсно може представляти реальні інтереси громади. Єдине – кількість депутатів не має бути необґрунтовано великою. Наприклад, коли я починала працювати у Києво-Святошинському районі місцева районна рада налічувала 120 депутатів. Сесії були більше схожі на театральні вистави і часто тривали до глибокої ночі. Коли ж кількість депутатів скоротили втричі, засідання стали більш конструктивними і продуктивними, при цьому робота депутатських комісій стала більш якісною. 

Насправді ж у питанні створення райрад багато що залежить від закону: як утримуватимуться дитсадки, лікарні, школи, інші заклади соціальної сфери. На кого ляже це навантаження. Якщо соціальні об’єкти передадуть районам, то райрадам буде досить складно вирішувати ці, а також усі господарські питання. 

У 2015 році провели податкову і бюджетну реформи, гроші почали «працювати» на місцях. Таким чином, керівникам органів місцевого самоврядування вдалося спрямувати кошти на вирішення найнагальніших проблем. Фінансова децентралізація дала змогу місцевим громадам впливати на бюджетну сферу, модернізувати інфраструктуру і ремонтувати дороги. Я підтримую такі процеси.

З іншого боку, теорія і практика – різні речі. Голови створених райрад мають бути гарними фахівцями, мудрими лідерами та доброчесними громадянами, щоб колегіальний орган, яким є місцева рада, виконував свої функції якісно, забезпечуючи постійний розвиток громади. 

Сьогодні ми є свідками реформи децентралізації. Вже створили об’єднані територіальні громади, укрупнили райони і сформували нові райради. Спілкуюся з головами ОТГ, тому знаю, що там відбувається. У райрад  повноважень практично немає. Вони розподіляють комунальне майно, щось продають. Школи, дитсадки, лікарні, уся соціальна інфраструктура перейшли на баланс ОТГ. І вони не справляються, просять фінансування в області. Хоча деяким ОТГ, які мають на своїй території великі підприємства, що платять податки, вистачає грошей. Інші ж постійно чекають на дотації і переживають, щоб наступного року в них не забрали податки на акциз чи землю. 

На перший погляд, Київ має величезний бюджет. Але потрібно враховувати обсяги видатків. У столиці розгалужена транспортна інфраструктура, застарілий житловий фонд, які потребують оновлення. Найбільше запитів від киян щодо заміни вікон, ремонту міжквартальних проїздів, оновлення дитячих майданчиків, бюветів, ремонтів дахів та під’їздів тощо. За цим – мільйони гривень. 

Тому перед тим, як щось змінювати, потрібно виважено оцінити можливі наслідки і необхідні обсяги фінансування.

Імовірно Верховна Рада ухвалить новий закон про столицю, яким посади міського голови і очільника КМДА розділять. Яка ваша думка з цього приводу?   

З порушенням регламенту «Слуги народу» внесли на розгляд законопроєкт №2143-3 «Про місто Київ – столицю України». Цей документ порушує Конституцію, ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» та Європейську хартію місцевого самоврядування. Тобто усі основоположні документи в контексті розвитку місцевих громад та реформи децентралізації. 

Поспіхом «протягнути» цей проєкт закону за спецпроцедурою, яка унеможливить внесення правок, – означає узурпувати владу в Києві. Бо незважаючи на те, що пункт щодо створення райрад у тексті документа є, на практиці провести вибори буде неможливо до завершення «надскладної» процедури узгодження меж районів із Кабінетом Міністрів. Тобто законопроєкт відтерміновує вибори до районних рад до 2025 року, тоді як РДА продовжать існувати до моменту створення районних виконкомів і підпорядковуватимуться КМДА. У цей перехідний період вертикаль центральної влади захопить владу в районах і усуне від управління столицею обраного киянами мера. 

Очевидно, що вдатися до такого відвертого порушення закону провладну партію спонукає соціологія, яка свідчить, що в деяких районах провладна партія не зможе подолати навіть 5% бар’єр.

Проте кияни обрали Віталія Кличка і очікують від нього виконання обіцянок. Без виконавчого інструменту – КМДА – міський голова не зможе гарантувати результат. Тим паче, на сьогодні з господарської точки зору абсолютно нелогічно розділяти посади міського голови і очільника КМДА. Втім, як бачимо, є політичний підхід до цього питання. Столиця завжди була територією поділу сфер впливу. І сьогодні провладна партія намагається підпорядкувати політичні процеси у столиці. 

Які Ваші політичні плани? Балотуватиметеся у парламент? 

Прагну завжди рухатися вперед. Коли я втретє прийшла в Адміністрацію Президента на співбесіду на голову РДА, мене запитали щодо моєї мотивації працювати у виконавчій вертикалі. Проте я точно знала, що це саме та сфера, де я хочу реалізувати свій потенціал. У результаті я здобула величезний досвід на всіх сходинках вертикалі у місцевих органах влади.  

Дуже допомагає у роботі, коли розумієш, скільки коштує той чи інший проєкт, а також процедуру його реалізації. Цей практичний досвід незамінний, особливо, якщо маєш амбіції рухатися далі. Але я бачу свій розвиток тільки в команді. Зараз в УДАРі новий етап. Ми активно розбудовуємо партійну структуру. 

В основі сильна команда, хоча в певний період ми стали частиною БПП. Тоді нам здавалося, що це помилкове рішення. Але вдячна Віталію Кличку, що він його ухвалив, ми були ще не готові і не мали досвіду для виходу на всеукраїнську політичну арену. Після роботи у Верховній Раді Віталій Кличко зміг консолідувати однопартійців навколо курсу щодо вирішення проблем столиці. І як бачимо, він прекрасний господарник.

Команда УДАРу – не ситуативна. Вона системно формувалася протягом тривалого часу. Це не політичний проєкт під вибори, а саме так було створено більшість партій у владі. Я вже 15 років працюю пліч-о-пліч з деякими членами нашої команди, ми пройшли багато випробувань, переживали разом злети і падіння. Чого тільки коштував Майдан у 2014 році. Саме фракція УДАР цілодобово була на варті у Верховній Раді, щоб не допустити кнопкодавства. Ми були з людьми, бо так відчували і боролися за цінності та ідеали громадянського суспільства. 

Вірю, що в новому парламенті буде наша фракція. Ми маємо надійну і перевірену часом команду. Бо хто є хто стає зрозуміло тоді, коли є ресурси і влада. А ми ніколи не ставили за мету будь-що потрапити до парламенту, ми прагнули поступово в межах своїх можливостей розвиватися, навчатися і розбиратися в політичних процесах, щоб потім реалізовувати власний набутий досвід на різних рівнях влади. І це дало неабиякий результат, що доводять результати місцевих виборів минулого року.

Щодо мене, то я більше практик. І мені комфортніше у виконавчій вертикалі. 

Тобто Ви б за сприятливих політичних обставин розглядали посаду в Кабміні? 

У країні багато напрямів потребують реформ. Але для успіху потрібні люди, керівники з прогресивним баченням, відповідним світоглядом, принципами і фаховими навичками. Чи я буду серед цих людей? Покаже час. 

Моя мета наразі – розвиток і зміцнення духовних ідеалів, я відчуваю свою відповідальність перед Богом і суспільством. Крім того, маю потребу постійно вчитися. Нещодавно закінчила юридичну академію МВС. У правоохоронній діяльності ще не реалізовувала себе,  але раптом складеться. Також маю педагогічну і управлінську освіту. Тому вірю, що наше суспільство досягне успіху тоді, коли кожен із нас візьме відповідальність за свої особисті рішення і своє життя. 

Автор Інна Жолобович