«На 9 травня росіяни не матимуть техніки, щоб проїхала по Красній площі, якщо ще буде парад» – полковник Юлій Мамчур

Ще 2014 року. Керівництво Росії, ймовірно, вирішило підготуватися. Всі ці вісім років вони не шкодували коштів, щоб модернізувати свою армію, доукомплектувати. На кінець 2021 початок 2022 року вважали, що досягли свого максимум. А події в Україні показують, що їхній максимум переоцінений.

Загалом підготовку вони почали 2012 року. А дуже активно з 2014-го. Тоді модернізували аеродромну мережу біля кордонів з Україною. А з 2015 року почали модернізувати «Бельбек». Але не будували другу смугу. Вони стару демонтували і зробили на її місці іншу. Вона ширша і довша. Може приймати стратегічні бомбардувальники.

У перші години 24 лютого вони мали на меті зруйнувати систему управління, пошкодити стратегічні воєнні об’єкти. Наносили удари своїми високоточними ракетами, як вони кажуть, «Калібрами», «Іскандерами». Помилилися. Наша система ППО, аеродроми, авіація зберегли свої бойові спроможності. І цифри, які наш Генштаб публікує про втрати ворога, близько 126 літаків і 137 вертольотів це фактично повітряна армія. Це 4 полки літаків і 4 полки вертольотів. Дивився відео в інтернеті з полоненими пілотами. Там всі — від майора і вище. Це найкраще підготовлені екіпажі. Тому це нищівний удар української системи протиповітряної оборони по авіації РФ. Вони на початок агресії мали приблизно 330-340 літаків навколо кордонів України і близько 250 вертольотів. Знищили понад третину літаків з високопідготовленими екіпажами і половину вертольотів.
Всі ті війни, які проводила РФ, останні роки і в Грузії, і в Сирії, фактично були без активної протидії ППО. Звісно, засипати бомбами мирне Алеппо, коли в них немає ППО це одне діло, а інше коли проти тебе працюють і система протиповітряної оборони і авіація. Тому результат різний.

Всі світові аналітики дивуються, наскільки гнила система у збройних силах РФ. Літаки вони позиціонували як 4 ++. А насправді це звичайні радянські літаки з невеличкими вдосконаленнями. Тому після перемоги буде багато аналітичних статей, де вивчатимуть цю ситуацію. Як ми при меншій кількості літальних апаратів, засобів ППО і Збройних сил домоглися таких успіхів.

Ефективність пілота залежить від літака, на якому він літає. Наші літаки ще з Радянського Союзу. Вони четвертого покоління. Деякі з них пройшли модернізацію, ремонт. Але не стали більш ефективні. Засоби ураження на них такі ж, які на них стояли в ті часи. Тобто ми не зробили великий крок уперед. Різниця між російською і американською авіацією відчутна. Американські пілоти більш як 20 років літають на літаках п’ятого покоління F-22. І зараз у них активно розвивається програма літаків F-35. Це універсальний повітряний боєць. Застосовується для авіації, морської авіації і корпусу морської піхоти. Цей літак має засоби ураження, застосовуючи які пілот фактично не входить у зону дії зенітно-ракетних комплексів. Системи радіолокаційного виявлення на борту моніторять весь простір навколо зони бойових дій на дальності до 600 кілометрів. Пілот отримує всю інформацію про загрози на монітор. Може маневрувати між всіма зонами враження, якщо буде таке завдання. Або застосує засоби ураження, які має на літаку, не входячи у зону дії російських комплексів С-400, скажімо для прикладу. Тому ефективність пілота залежить від тієї зброї, якою володіє.
Авіація це завжди дороге задоволення. Потребує великих коштів і на підготовку особового складу теж. Це не тільки пілоти, а й інженерно-технічний склад, і механіки. І самі по собі авіаційні засоби ураження ракети коштують мільйони.

Це гарно підготовлений фахівець. Навчений. Вміє використовувати те, що в нього є на озброєнні . Якщо б у нього був «Стінгер», він ним також вправно скористався б. Наше ППО збиває російські літаки на великій висоті, тому вони для нанесення ударів прижимаються до землі. Тоді попадають у зону ураження наших військових, які ходять з ПЗРК. Якщо воїн вчасно помітив, то одним пуском фактично знищує літак за 50 мільйонів доларів.
І точність нанесення ударів нашими артилеристами, ракетними підрозділами вражає. Крайній випадок попадання «Точки-У» в порту Бердянська. З такою ювелірною точністю попасти це високий професіоналізм.

Ту-22-М3 — це бомбардувальник, який може нести і ракети з ядерною боєголовкою. Вони їх не застосовують над територією України. Тут літають їхні «Сушки» переважно. Тому так багато наші ППО їх назбивали. А також вони використовують стратегічні бомбардувальники ТУ-169 і Ту-95, які пускають крилаті ракети з акваторії Чорного і Азовського морів або з території Білорусі чи РФ. У них база у російському місті Енгельс. Піднімаються з того аеродрому, виходять на заданий рубіж і пускають крилаті ракети. Ці ракети мають дальність польоту до 5500 кілометрів. Фактично вся територія України під прицілом. Нас трохи береже, що ці ракети дуже дорогі і їх небагато у супротивника. Але все одно, маючи на озброєнні близько 200-300 таких, становлять небезпеку для нашої інфраструктури.

Ізраїль над своїм «залізним куполом» працював доволі довго. Ми такої системи не створили.
Нам у спадок від Радянського Союзу залишилися елементи системи ППО. Але Янукович з 2010 року фактично зруйнував цю систему. У нас були зенітно ракетні системи С-200. Могли діставати стратегічні бомбардувальники на території Росії і в акваторії Чорного моря. Дальність пуску ракети була десь 250 кілометрів. Але 2012-го і 2013-го фактично всі ці зенітно-ракетні комплекси були зняті з бойового чергування. У нас залишилися ракетні комплекси з дальністю стрільби до 75 кілометрів. Тому так швидко наростити і створити свою систему ППО, яка б закрила повністю куполом всю Україну, нам не вдасться. Це величезна кількість фінансів, а часу в нас на це немає. Але якщо наші західні партнери дадуть нам якісь елементи, то ми зможемо прикрити хоча б найбільші міста України і критичну інфраструктуру, по якій, зазвичай, цілить наш противник.
Ми мали час на створення своєї системи протиракетної оборони. Але фінансування було дуже маленьке. Тому не змогли вийти на якийсь експериментальний зразок, який конкурував би з іноземними аналогами. Зараз залежимо від поставок наших партнерів.

Якщо нам дадуть сучасні літаки, то треба час на освоєння пілотами, щонайменше три роки. У нас їх нема. А літаки, на яких ми літаємо, ті самі Міг-29, є і на озброєнні Польщі, нас би суттєво підтримали.
У нас свого часу була непогана модернізація літаків типу Міг-29 і Су-27, але її не профінансували з державного бюджету. Тому кількість модернізованих літаків критично мала.
Також у нас є підприємство, яке займається авіаційними засобами ураження. Можуть створити авіаційну ракету, яка б летіла у повітрі до 100 кілометрів. Але теж це треба було фінансувати. Наші ракети зараз летять у межах 50-60 кілометрів. Цього недостатньо.

Цим треба було займатися всі роки незалежності України. Але 1990-ті стали критичними для Збройних сил і для авіації також. Скорочення і постійні організаційно-штатні зміни призвели до відтоку підготовленого льотного і технічного складу. Зменшення кількості авіаційних частин. А нищівного удару завдали з 2002-го по 2004 рік, коли фактично ударну авіацію України стерли в нуль. Ми мали дві дивізії ударних літаків Су-24. У нас лишилася одна бригада. Мали також багато полків винищувальної авіації. Їх просто за ті два роки скоротили. Техніку або продали, або стоїть на стоянках досі і потребує ремонту. Не було системної роботи. Росію не вважали країною, яка нам загрожує. І це була наша найбільша помилка. І плюс те, що ми починаючи з 1997 року мали «Хартію про особливе партнерство» з НАТО і так і не просунулися в цьому. Це теж вплинуло на те, що маємо зараз.

Цілком можливо. Українська держава обіцяє мільйон доларів пілотові, якщо пережене бойовий літак. За гелікоптер 500 тисяч.

Зазвичай, пілот сам не вкладає свій парашут. Є спеціальна служба у військовій частині, яка займається укладкою цих засобів рятування. Тому пілот може цього і не знати.

Я великий прихильник того, щоб ми поступово переходили на західні зразки авіаційної техніки. Лобіював тему, щоб Україна для початку отримала хоча б ескадрилью F-16. Щоб цей літак став перехідним щаблем до більш сучасних. Польща пройшла весь цей період. Так, в них не було війни і в них були гроші на це все. Вони змогли реалізувати цю програму, бо військово-політичне керівництво держави прагнуло зробити повітряні сили більш боєздатними.

Один літак в районі 50 мільйонів доларів. А до нього треба ще навчити льотчика, персонал. Багато обладнання наземного. Ці літаки потребують зовсім іншої якості покриття аеродромів. Коли ці цифри додати, то вони перевищують річний бюджет Збройних сил в рази. Так ми і не змогли побудувати сучасні повітряні сили. Я вже не кажу про засоби ППО такі як «Pаtriot», які фактично могли закрити небо над Україною. Вартість дивізійного комплекту там сягає декількох мільярдів доларів. Все це гроші, час і рішення військово-політичного керівництва.

Після нашої перемоги це питання стане нагальним. Ми не відмовляємося від тієї техніки, яка в нас є. Підтримуватимемо наскільки можна. Але перехід на західне озброєння треба робити. Найкращим помічником нам в цьому стануть США. Це буде вже після перемоги.

Я пілот з 30-річним стажем. Моє життя з 1992-го до 2019-й фактично проходило в авіації. Крайні роки займався не стільки польотами, а тим, щоб було належне забезпечення авіації і Збройних сил. Завжди хочеться, щоб пілот літав якомога більше. Від цього залежить його натренованість. Середній наліт натовського пілота від 200 годин на рік. Зазвичай у нас середній наліт 50-60 годин. Це вважається дуже непогано. На початку 2000-х було таке, що декілька років я зовсім не літав. Потім 5-6 годин на рік. Можете уявити натренованість пілота з 5-годинним нальотом? 2014 рік показав, що авіація дуже ефективна. Кількість нальотів постійно зростала. Але вона не досягала натовських показників. Передусім це кошти. При цьому всьому наші пілоти вправно ведуть повітряні бої, наносять бомбові удари. Це говорить про професіоналізм і обдарованість.

Там багато років пропаганда з усіх екранів демонізує українців. Я нічого іншого від них і не очікував. Там 70 відсотків населення нічим не переймаються — лиш би поїсти і поспати. Але ця їхня позиція призвела до того, що тоталітарна система управління державою зміцнювалася з кожним роком. Тепер досягла вершини. Вони несуть відповідальність за дії Путіна. Їм було все одно і так вони виростили цього упиря.

Переоцінка боєздатності свого війська, недооцінка боєздатності Збройних сил України і нашого спротиву. Їхні слабкі місця скрізь. Корупція пронизала всю систему. Поки вони не воювали, могли лякати весь світ. Як тільки почали активні бойові дії проти України, фактично зруйнували свій міф про непереможність. На 9 травня не матимуть техніки, щоб проїхала по Красній площі, якщо буде парад.

Перемога буде за Україною. Терміни залежатимуть від допомоги, яку нам нададуть партнери. Якщо її буде більше і зброя буде ефективніша, то і перемогу здобудемо в найближчі терміни. Якщо зброя буде тільки для оборони, то війна може розтягнутися в часі. За ці тижні з-за кордону повернулося понад 500 тисяч українців. Вони там кинули свою роботу, щоб захищати країну. Величезна кількість загонів ТРО, є ефективний рух опору на місцях, партизани. З цим боротися неможливо.