ОАСК виконує всі забаганки Банкової — політолог про Устінову на чолі «Голосу»
Сьогоднішнє обрання нового керівника фракції «Голос» Олександри Устінової замість Ярослава Железняка стало наслідком тривалої та системної кризи всередині політсили. Про це в коментарі сказав політолог Михайло Басараб.
«Це хороша ілюстрація того, коли політична сила формується під якогось випадкового лідера, який збирає команду під себе. Вакарчук виявився таким. Це вже підтверджено двічі. Формував команду без виразних ціннісних та ідеологічних принципів. Врешті-решт ці випадкові люди були приречені розсваритися чи розійтися», — зазначив він
Не завжди нове і молоде в політиці — це добре, вважає Басараб.
«Ситуація з «Голосом» продемонструвала, що молодість і відсутність бекґраунду не означає кришталевої чистоти, відсутності інтриг. Виявилося, що молоді, незаплямовані, без політичного тягаря люди можуть бути такими ж цинічними, як і старі політики. «Голос», як і політична сила Зеленського, йшов з гаслами: старих політиків на звалище, а ми прийдемо і покажемо нову якість. Нові люди показали стару зіпсовану політику. Вони такі ж інтригани, здатні до залаштункових домовленостей. Звинувачують один одного. Група Кіри Рудик і Ярослава Железняка що друга частина працює на Офіс президента, натомість група Устінової стверджує, що ті відстоюють інтереси олігарха Ахметова. Найімовірніше, без цього не обходиться», — додав політолог.
Вважає, змінили голову фракції за сприяння Офісу президента.
«Окружний адміністративний суд Києва надзвичайно корумпований. І за лічені години приймає рішення про зміну в керівництві «Голосу». ОАСК давно перебуває на гачку в Офісу президента. Що там кажуть, те й виконує суд. Саме тому його і не ліквідовують, щоб корумповані судді виконували всі забаганки по дзвінку з Банкової», — каже Басараб.
Нардепи з «Голосу» не гребують старими методами вирішення конфліктів, переконаний політолог:
«Протистояння поглиблюватиметься. Почуємо багато звинувачень одних на адресу інших. І навпаки. Вони вже не зможуть об’єднатися в одну політичну силу. Майбутнього в цього політичного проекту немає. Він одноразовий. Жоден з уламків не зможе побудувати самодостатню політичну силу. Яка змогла б претендувати на подолання виборчого бар’єру. Найкращий вихід для них, коли дрібні групи розійдуться по потужніших проєктах. Хтось пристане до Гройсмана, хтось до Разумкова, Порошенка, Притули».