Олексій Тихонов: Депутати Київради думають про те, як організувати заходи, які люди бачитимуть, а труби ж під землею…
Радник заступника голови КМДА Петра Пантелеєва — Олексій Тихонов переконаний, що об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) – ефективна форма управління. У Києві, за його словами, ще жоден із будинків, який перейшов на таку форму управління, не змінив свого рішення на протилежне. Такі будинки платять менше за комуналку і при цьому отримують якісніші послуги.
Утім цього опалювального сезону виникли серйозні проблеми у будинків, які мають власні котельні. «Нафтогаз» пропонує їм закупити частину газу вп’ятеро дорожче за визначені тарифи на газ для населення. Тому взимку деяких киян зокрема може очікувати і підвищенні тарифів, і навіть можливі віялові відключення світла.
Чому частина будинків у Києві не може купити газ за цінами для населення, як цьому запобігти і чому закон про Житлово-комунальні послуги провальний, — в інтерв’ю для Kyiv.Press розповів Олексій Тихонов.
У правлячій коаліції немає жодної людини, яка знається на питаннях ЖКГ
Ви радник заступника глави КМДА Петра Пантелєєва і займаєтеся питаннями об’єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) і житлово-будівельних кооперативів (ЖБК). Які ключові завдання стоять перед Вами?
Сьогодні є величезна проблема з прибудинковою територією багатоквартирних будинків, яких у Києві 11 тисяч. За новим законом про Житлово-комунальні послуги (ЖКП) комунальну землю треба розбити на ділянки і передати власникам квартир, з відповідним внесенням до Державного земельного кадастру. Втім, досі Мін’юстом не розроблений відповідний механізм такої передачі землі. Крім того, реєстр не містить даних про всіх власників у будинках, збудованих до 2013 року. Тобто треба всю базу БТІ передати до ЦНАПів, щоб по кожному власнику вивести його квадратні метри землі, тоді система запрацює.
Закон про ЖКП недосконалий і місить бомби уповільненої дії. Приміром, якщо до 1 січня 2023 року не розділити землю між власниками квартир, то це призведе до низки проблем. Зокрема, якщо прибудинкову територію не внесуть до Земельного кадастру, то її прибиранням займатиметься не будинок, а місто. Вже є інформація, що «Київпарксервіс» почав проводити інвентаризацію прибудинкових територій на предмет платних парковок. Це, мабуть, змогло б компенсувати майбутні витрати. Мешканці можуть з подивом виявити, що їм доведеться платити по 35 гривень за годину паркування вдень у своєму дворі.
Київський Департамент ЖКІ спілкується з Департаментом земельних ресурсів щодо вирішення цієї проблеми. Але нам прямої відповіді не дають. Чи готові вони до 1 січня 2023 року розкреслити землю під прибудинкові території та занести все до Державного земельного кадастру? Підозрюю, що не готові й не будуть. Бо потрібно зробити 11 тисяч прибудинкових територій за рік. А в багатьох будинках зробити це неможливо. У Дарницькому районі багато щільних забудов. Кілька будинків можуть мати спільні дитячі і спортивні майданчики. Як там намалювати кордони? І Департамент, в тому числі, застряг на цьому питанні.
Це дуже важко пояснити народним депутатам України. Вони вдають, що розуміють. Але нічого з цього приводу не роблять. Остання розмова з одним із депутатів від фракції «Слуга народу» закінчилася тим, що він сказав: «Ви нам все напишіть». А навіщо вони йшли до Верховної Ради, якщо їм треба все писати? Нинішнє скликання Верховної Ради з погляду вирішення проблем ЖКГ є найбільш некомпетентним. У правлячій коаліції не знаю жодної людини, яка б зналася на ЖКГ.
А два профільні комітети Верховної Ради — з питань енергетики та житлово-комунальних послуг, який очолює Андрій Герус, та з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування — перекидають між собою тему ЖКГ, як гарячий пиріжок. І ми безхазяйні.
А як ви оціните ефективність запровадження реформи ОСББ у Києві?
У Києві понад 11 тисяч багатоквартирних будинків. Близько двох тисяч – ОСББ, 800 — ЖБК. Не знаю жодного будинку, де після створення ОСББ вирішили б повернути все назад. Мешканці таких будинків не вірять у дива, що десь є загадкові гроші, які виділяють на житловий фонд. Київ давно не виділяє жекам гроші на обслуговування будинків. Антимонопольний комітет забороняє навіть купувати техніку. Вони заробляють виключно на наших внесках.
Люди в ОСББ розуміють, за що вони платять. На зборах мешканці приймають кошторис, де прописані всі роботи по дому та їхня вартість. Тому що, наприклад, ДУС збанкрутувала. У них тариф по деяким будинкам був менше 3 гривень за квадратний метр. Це смішно. Мінімум на сьогодні – 8 гривень. І при такому тарифі нічого нового в будинку не робиться, все діє за принципом: зламалося – полагодили. Щоб були гроші на покращення умов, це біля 10 гривень та більше на квадратний метр.
Дуже подобається порівнювати однакові будинки, де є ОСББ, і де ні. Бо близько 70% будинків у Києві – забудови часів 70-80-х років. Це типові будинки. Ми маємо яскравий приклад на Братиславській, 12, де в будинку голова ОСББ зробила все, що могла. Або взяти для порівняння жеківський будинок на проспекті Перемоги, 93, навпроти якого будинок №95, в одному з них ОСББ. Два будинки-близнюки. У будинку з ОСББ після утеплювальних робіт, запуску індивідуального теплового пункту в 2020 році економія на цінах за опалення склала 40-50% порівняно з будинком навпроти. І у квартирах тепліше. Мешканці будинку напроти навіть просять: візьміть нас до себе. Але це так не працює. Потрібно створити ОСББ. І спочатку платити трохи більше, щоб потім було значно менше.
Зараз одна з нагальних проблем для українців і киян зокрема – тарифи на тепло. Що буде з тарифами цього опалювального сезону?
З точки зору формування тарифів на газ новий закон про ЖКП вважаю провальним. Була ідея ще в минулому скликанні парламенту, суть якої: для більшої справедливості при нарахуванні тарифів розділити платежі на різні платіжки. Тому що лічильники у багатоквартирних будинках обслуговуються однаково, а будинки при цьому різні. Великі будинки платять більше. Плюс абонплата, обслуговування тепломереж, лічильників, незалежно від того користується людина послугою чи ні. Вийшло, що на звичайну квартиру середня кількість платежів зросла з 2-3 до 15. Кожна платіжка — комісія в банку. У результаті платити доводиться більше, ніж до того, як платежі розділили.
Окрема історія з будинками, де є власні котельні, і які, як правило, мають форму управління ОСББ. Там зараз катастрофа з цінами на газ «для населення» на опалення. У них виникли проблеми з лімітом на газ «першої черги». Такі будинки мають прямі контракти з «Нафтогазом», який урізав їм щомісячну норму газу на 20-30%. Тепер їм потрібно докупити газ, але вже за цінами 20,5 тисяч за тисячу кубометрів у жовтні і в листопаді по 36,5 тисяч! Ніхто за такі гроші газ купувати не стане. Це вп’ятеро дорожче за оголошену ціну – 7,5 тисяч гривень за тисячу кубометрів. І купити вони мали ще й авансом.
Мешканці таких будинків не розуміють, що відбуватиметься після 20 листопада, якщо температура почне падати нижче за нуля.
Що парадоксально в цій ситуації: чим більше будинки заощаджували газу, тим менше газу за тарифами для населення їм дають. Приходимо до командно-адміністративного ладу, коли за СРСР усі підприємства наприкінці року намагалися витратити всі гроші. Бо в разі економії їм виділяли менше фінансування у наступному році. Маразм. Наразі ми намагаємося з ОСББ, де є котельні, вивести середнє питоме споживання газу на квадратний метр. Щоб був аргумент для діалогу із «Нафтогазом».
З іншого боку, проблема в тому, що у «Нафтогазу», можливо, обмежена кількість газу для населення.
Чому «Нафтогаз» так зменшив ліміти на газ для населення?
Наскільки я розумію, «Нафтогаз» вираховував ліміти на газ для населення за трьома останніми календарними роками включно по 2020 рік. Не опалювальні сезони, а саме календарні. Але половина зими наприкінці 2020 року не була холодною і навіть аномально теплою, а ось на початку 2021 року температура доходила до мінус 25 градусів. Саме періоди холодної зими «Нафтогаз» у розрахунок не включив. Вони взяли дві аномально теплі зими і половину також теплої третьої. І жодного холодного місяця. Таким чином вивели ліміти для будинків із котельнями, виходячи з теплої зими. У результаті кожного місяця виходить дефіцит газу 20-30%. Вони погоджуються продати газ, але вп’ятеро дорожче.
А чому ж тоді ми передали Молдові 15 мільйонів кубометрів газу з відстрочкою оплати?
Мені шкода Молдову, я розумію, що вони постраждали через дії Росії. Тільки я не розумію, чому мешканців Молдови нам шкода, а України – ні. Якби у нас усі проблеми з газом для населення були вирішені, така допомога зрозуміла. А що бачать люди: керівництво урочисто передає Молдові газ і каже: потім якось заплатіть. Місцевому населенню ліміти газу зрізають на 30%. Немає жодних пояснень. Єдине, що стримує людей від тарифних протестів – карантин.
У Києві може згаснути світло
До чого нам готуватися цієї зими?
Я теплоенергетик за освітою, а батько – працівник АЕС у минулому. Мене більше непокоїть не тепло, а електроенергія. У нас величезна кількість електрики виробляється на газі та вугіллі. Часто журналісти пишуть, що ми маємо багато електрики, бо ми нею торгуємо. Але особливість у тому, що ми торгуємо нічною електроенергією. У нас багато АЕС, які ми не можемо відключити. Вони вночі виробляють стільки ж електроенергії, скільки вдень. Але вночі споживання набагато нижче.
Дуже недалекоглядна політика уряду щодо підвищення цін на нічний тариф. Тепер промислові групи не хочуть працювати вночі. Розповіді, що зелена енергетика комусь заважає, казки. Зелена енергетика працює вдень, коли електроенергії не вистачає. І перекривати дефіцит треба за допомогою газу та вугілля.
А надлишок нічної електроенергії – основний параметр, через який зупиняють атомні блоки. Тому що її нікуди подіти.
Київські ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6 за своїм розміром рівносильні атомному блоку. Виробляють понад мільйон кіловат електроенергії на годину. Якщо вони перестануть виробляти електроенергію, то відновити баланс буде неможливо навіть за допомогою АЕС. Тоді можливі віялові відключення світла по Києву і області.
Тобто Києву реально загрожують віялові відключення світла?
Система дозволяє тримати міста-мільйонники без вимкнень світла. Вимикають маленькі населені пункти. Швидше за все, якщо дійде до відключень світла, то теж за такою схемою. Але все може докотитися до ручки. І тоді в Києві також може згаснути світло. На ТЕЦ газу за тиском немає. Вугілля не закуплено. Хоча підприємства підготувалися до ситуації, коли виникне проблема з газом, щоб можна було злити систему опалення, аби не допустити катастрофи, як колись це було взимку в Алчевську. Але чи готові до цього мешканці – питання.
Наскільки реалістична ситуація зростання тарифів цієї зими?
Все можливо. Величезний стрибок ціни на газ – штучний дефіцит, створений Росією. Навесні ситуація має змінитися. Росія, продаючи менші обсяги газу, змушує більшість споживачів переосмислити ситуацію і шукати альтернативні джерела. По-друге, максимально включиться процес економії. Виробники металопродукції вже припинили закупівлю газу в очікуванні зниження ціни. Тому що їхню продукцію ніхто не купить на ринку.
Що буде у нас – важко сказати. Різницю у ціні компенсують за рахунок держбюджету. Але, швидше за все, «Нафтогаз» має певний ліміт газу для населення, в який він намагається вписатися. І це відбувається за рахунок певної групи населення, що неправильно. Усі мають бути у рівних умовах. Якщо не вистачає всім газу по 7,5 тисяч, то треба підвищити до 8. Чим винні мешканці новобудов, незрозуміло.
Власна котельня в багатоквартирному будинку – це великі проблеми
Чим у такому разі може допомогти киянам місцева влада?
Є два шляхи. Перший – додатково призначити субсидії, якщо у міському бюджеті є гроші. Але з огляду на нинішню економічну ситуацію це малоймовірно. Хоча, приміром, виконком Рівного залишив для містян минулорічний тариф – 1913,16 гривень за гігакалорію тепла. Рівному потрібно виділити понад 260 мільйонів гривень для покриття різниці в тарифах. Але для цього зменшать фінансування доріг, шкіл, спортивних майданчиків.
Другий – проаналізувати ситуацію, скільки газу треба для киян, які мешкають у будинках з власними котельнями. І далі вести діалог з «Нафтогазом», що не можна заганяти людей у ситуацію, коли останні дні місяця перетворюватимуться на катастрофу. Маленька надія на те, що в «Нафтогазі» до кінця не вникли в ситуацію.
А може Київрада для городян компенсувати різницю в тарифах на тепло?
Для населення Києва тариф не змінився: 1 654 гривні за гігокалорію тепла, як і минулого року. Київ має можливість утримувати такий тариф, бо наші ТЕЦ виробляють і тепло, і електроенергію. Це дозволяє місту більше заробляти. А тарифи тримаються за рахунок внутрішніх резервів самого підприємства. Але будинкам із власними котельнями міський бюджет не може окремо виділити гроші. Тоді треба виділяти гроші всім. Тож у Києві такої ініціативи не бачать.
Це ж добре, коли у будинку власна котельня. Чому такі будинки – це ж новобудови — опинилися в такій ситуації з опаленням?
Була суперечка: добре чи погано наявність власної котельні. На мій погляд, погано. Приватні компанії сильно зношують котельню, і через 8-10 років треба купувати нову. Це дуже дорого. Тому мешканці створюють ОСББ і починають обслуговувати котельню самостійно. Але й у такому випадку це невигідно.
Люди, купуючи квартири у таких будинках, не знають про ці проблеми. Мене часто запитують: як можна підключитися до міських мереж? Котельня виходить із ладу, а нова коштує дуже дорого. Найчастіше до мереж підключитися не можна. Забудовники зводять ці будинки в таких місцях, де неможливо приєднатися до загальної мережі. Бо вартість прокладання труб дорівнює вартості будівництва котельні. Забудовнику вигідніше та дешевше збудувати котельню. Ціна квартири від цього не змінюється. І у рекламних проспектах вони пишуть, що є власна котельня. Людям здається, що це зручно. За фактом – ні.
Масово замінити всі труби в Києві неможливо
Зараз щодня пишуть про прорив теплотрас у Києві. Чому щороку одне й теж? Щоліта готуємося до зими, а кожну зиму прориви та відключення води та опалення?
Випробовування тепломереж проводять кожен рік – аварії відбуваються у найважчих місцях. Там, де у разі аварії, відключали б цілі квартали. Подається надтиск і всі слабкі місця вилазять назовні. До початку опалювального сезону після випробувань проходить якийсь час. Труби за цей період не молодшають і все одно поступово виходять із ладу. Тому на момент запуску системи опалення аварій все одно менше, ніж могло бути без випробувань.
Необхідність у капітальному ремонті труб набагато вища, ніж може дозволити собі міський бюджет. Щорічно на це треба виділяти понад півтора мільярда гривень. Труби радянських часів. І масово їх замінити не можна. Стільки грошей «Київтеплоенерго» із бюджету Києва не отримує. Тому підприємство визначає найаварійніші ділянки і там проводить заміну труб. Інші чекають наступного року. При цьому «Київтеплоенерго» намагається не допускати великих аварій, які відбувалися свого часу на вулиці Шота Руставелі і біля метро Либідська.
Ваша оцінка стану ЖКГ у Києві? Щось змінилося за останні кілька років?
Багато магістральних трубопроводів було замінено на труби з утеплювачем зовні. І там закладено сигнальний провід, який у разі прориву повідомляє відразу про аварію з точною вказівкою метражу та місця. Велике досягнення для міста. Таких труб раніше не було. Дуже багато пластикових труб прокладено, які не піддаються корозії.
«Київводоканал» почав експериментувати з новими трубами для каналізації. У нього з’явилося багато нових очисних споруд. З японцями підписано договір на мільярд євро про модернізацію Бортницької станції аерації. Частина об’єктів БСА вже не працює, і їх потрібно оновлювати.
Багато хто не знає, що БСА – найбільша в Європі. Як правило, у містах будували кілька очисних споруд. А в Києві вона одна. З цієї причини БСА накопичує багато стоків і боротися із запахом та іншими наслідками важко.
Хоча треба вдвічі більше грошей виділяти на заміну магістралей та труб, але депутати Київради насамперед думають про те, як організувати заходи, які люди бачитимуть. А труби — під землею. Про труби можна розповідати, але люди їх не відчувають. А кожні п’ять років депутату треба переобиратися. Відповідно він намагається робити те, що люди бачать постійно: парки, дороги, сквери. Навіть президент Зеленський затіяв «Велике будівництво» замість того, щоб зайнятися комунікаціями. З іншого боку, це дороги державного значення. А комунікації – місцевого. Кожен вибирає те, що приносить більше популярності. І це проблема. Бо більшість фінансування з бюджету виділяється на те, що має візуалізацію, а не на технічну необхідність.
Інна Жолобович