ПРОСЛАВЛЕНИЙ ДІДУСЬ, ЯКИЙ ЗАКОЛИСУВАВ ОНУЧКУ, ЗАРАДИ НЕЇ У СВОЇ 84 ВПЕРШЕ ПРОЇХАВ ТИСЯЧУ КІЛОМЕТРІВ

Всі ви, напевно, бачили цього дідуся, який заколисує маленьку онучку у запорізькому центрі переселенців. Відео з ним облетіло всі соцмережі.

Сумний розгублений погляд дідуся та дитина, яка спокійно спить у нього на руках, розчулили тисячі людей.

Це 84-річний Валентин Платов. Заради порятунку родини він погодився сісти за кермо і проїхати тисячу кілометрів з дому до Івано-Франківська. Про це йдеться в ТСН.

Дідусь мешкав у селі Степове, що за 50 км від Запоріжжя. Він має сина, невістку та трьох онуків, які жили окремо у цьому ж селі.

Залишити свою домівку родині довелося через те, що у перші дні весни у їхнє село зайшли російські окупанти.

«Спочатку це були чечени — розвідка. Поставили машини,  повитягали міномети і пішли гахкати», — розповів син дідуся Юрій.

Юрій з дружиною і дітьми вирішив переселитися подалі від небезпечної траси — до батька, який жив  у глибині села. Зробили вони це вчасно, адже за 2 дні їхній будинок розбомбили.

Вороги гатили з усього, що мали. Село залишилося без світла та газу. Сюди не потрапляла жодна допомога.

За час перебування в окупації у родини закінчилися усі запаси їжі. Не було ліків і через це ледве не померла невістка Марія, яка дуже захворіла. У неї була гарячка, яку ледве збили дитячими ліками.

2 квітня до Степового увійшли українські військові і порадили всім мешканцям евакуюватись.

«Я не хотів виїжджати. Думаю: у мене тут виноград, садок, кози і кури. Я не думав, що буде така війна», — говорить дідусь.

84-річний Валентин Миколайович — єдиний водій у сім’ї, тож, аби врятувати рідних, він сів за кермо і за два дні подолав майже тисячу кілометрів до Івано-Франківська.

Дідусь зізнався, що він вперше в житті проїхав таку велику відстань і вперше користувався  навігатором.

«Руки втомились трохи, звичайно. Я за себе не боявся, що мене вб’ють. Мені жалко було дітей своїх. І ми тікали якнайшвидше», — розповів дідусь.

Родина знайшла прихисток в одній із церков в Івано-Франківську. Зараз у всіх членів сім’ї вже інші емоції на обличчях – вони почали усміхатися.

Дідусь щемливо пригадав той момент із запорізького центру переселенців, який потрапив до соцмереж: «Дитина є дитина. Її треба колисати, щоб вона була щаслива, здорова. От я її і колисав, щоб вона ніколи не бачила те, що я бачив».

Чи повернеться родина Платових до рідного села, вони не знають, адже будинку немає, усі городи всіяні мінами, а ліси у розтяжках.

А тікати далі — за кордон – вони не хочуть і будуть пробувати розпочати життя з нуля у місті, яке їх прихистило. Задля цього волонтери взялися їм допомогти. Для тих, хто має можливість також посприяти:

Картковий рахунок:
UA333365030000026203000443977
Отримувачка: Чулак Олександра Василівна
МФО 336503 КОД ОТРИМУВАЧА 3054024642

Обов’язково вказувати призначення — «На придбання житла Рубель Марія Петрівна» (мати)