«У Путіна є один спосіб себе врятувати — війна проти України» — Роман Безсмертний

Президент Володимир Зеленський минулої п’ятниці зібрав пресмарафон. Запросив лише обраних 32 журналістів. Інші чекали на вулиці. Говорили 5,5 годин.

— Суспільство розвивається, держава трансформується. А форма спілкування між істеблішментом і журналістами не змінилася, — каже в інтерв’ю дипломат і політик Роман Безсмертний. — Проглядається бажання приховати інформацію. Колись канцлера Німеччини Гельмута Коля запитали, як будує стосунки з журналістами. Відповів: «Можу щось не розповісти, але неправду казати не маю права».

Ця пресконференція Зеленського викликала жаль. Ніби взяли малу дитину і спитали табличку множення. І зміст, і форма випали за межі цивілізованих стосунків. Зеленський не розуміє, що валиться у комунікаціях із суспільством. Щиро розмовляє з Ердоганом, Дудою, Макроном, але не з власним народом.

Його беззмістовні речення, спорадична жестикуляція, міміка це неадекватність. Коли людину виводять із рівноваги, вона не здатна приймати адекватні рішення. Цей внутрішній комплекс є дуже небезпечним. Далі починаються руйнування самосвідомості, інституційної моделі, нерозуміння свого статусу і перебування в постійному конфлікті.

Що найбільше обурило?

— Нещирість. Раніше у спілкуванні проявляв людські риси. І це десь компенсувало незнання та нефаховість. А зараз були і помилки, і свідомий обман. Наприклад, в аналізі по справі вагнерівців. Зеленський живе в світі фантазії. Так може актор, але не президент. Раніше його ляпи викликали в мене внутрішню агресивність. Після пресмарафону — жаль до нього, нації, держави.

Ви говорили, що ця влада не протримається довше трьох років. Уже пройшло два з половиною.

— Зеленський може не витримати навантаження як людина. Ми це побачили на пресмарафоні. Чомусь президент сприймає все як атаку на нього.

Треба віддати належне журналістам. Вони всі притримувалися позиції, що він неправий. Але є нашим президентом і що з ним робити, має вирішувати народ. Важливо, щоб на Банковій і сам Зеленський це розуміли. Його доля в руках суспільства, а не Путіна, Байдена, Макрона чи когось іншого.

Чи витримає в такому стані довго? Зібрався балотуватися на другий термін. Оточення сформувало таку позицію: ви найсвітліший, найвеличніший, то треба йти. Це може стати особистою катастрофою Зеленського. Другий термін йому не світить.

Що стосується трьох років, то добре видно: його парламентська опора розсипається. Чи зможе без стабільної більшості, за конфлікту з істеблішментом та суспільством протриматися? Хіба вдасться до речей, подібних Януковичу, і спробує нав’язати тоталітарну модель. Ззовні дуже розраховують на конфлікт між владою та суспільством. Це буде катастрофа і його особиста, і держави. Закрити усім рота — журналістам, представницьким місцевої влади — нескладно. Поки нас рятує те, що Зеленський і його оточення не розуміють, як це втілити.

Те, що спорадично робить президент і Банкова нагадує істерику. Наче обпікся, болить, але не знає, де прибрати вогонь. Оці всі рішення, пов’язані з квазіюстицією Ради нацбезпеки і оборони, списки олігархів і санкції — хоче швидких рішень. Не розуміє, що є речі, які не вирішують із сьогодні на завтра. Це певний процес, і його треба пройти.

Як президенту змінити стосунки з журналістами, суспільством? Написано на всіх парканах. Насамперед потрібні кадрові, інституційні рішення. Зеленському треба припинити займатися урядовими справами, підміняти суди, парламент. Це азіатчина.

Які кадрові рішення мав би втілити?

— Офіс президента себе віджив. Справа не лише в його керівнику Андрію Єрмаку чи замові Олегові Татарову. У президента є секретаріат РНБО. Стратегія держави його сфера діяльності. Якщо є відповідні департаменти в Раді нацбезпеки й оборони, навіщо вони в Офісі президента? Виходить, маємо ще один уряд. У нас є два прем’єр-міністри — Шмигаль і Єрмак. Останній ще не встиг сісти у крісло глави Офісу, а вже заявив, що займеться зовнішньою політикою. Це виходить за рамки законів, Конституції. Перевищення повноважень і кримінал.

Де найбільші проколи?

— Найгрубіший не розуміє, що таке стратегія. Не бачить, куди йдемо. Візьмімо «Дорожнє крадівництво». Якби бачив стратегію, це стало б великою справою. Робить, мучиться, але навіть подати не вміє. Багато з міських голів телефонували і кажуть: «Отут дороги не було, добре, що збудували. Але таке витворяють на цьому будівництві». Знають, скільки крадеться на кожному метрі. Діє принцип: якнайбільше вкрасти і втекти. В результаті все валиться і обертається проти президента.

Друге інституційний параліч. Не розуміє, що зовнішньою політикою має займатися Міністерство закордонних справ. Міністр Дмитро Кулеба знає свою справу. Справлявся б з усіма повноваженнями, якби йому дали таку можливість. Але президент вірить тільки наближеним в Офісі.

Третє кадрові рішення. Є об’єктивна річ: зміна покоління співпала з приходом Зеленського. Вона не дає можливість формувати ансамбль досвіду, фаховості, енергії. А суб’єктивна в тому, що молодь отримала західну освіту і знання, але відірвана геть від умов, в яких знаходиться країна. Найкращий приклад діджиталізація. Прекрасна, золота річ. Але методика запровадження просто смішна.

Зеленський заявляє, що в країні готують державний переворот. На це нібито виділили мільярд гривень і до цього може бути причетний олігарх Рінат Ахметов. Це реально?

— Ми знаходимося у стані війни. Телефонні розмови спецслужби прослуховують. Але можуть говорити хто завгодно і що завгодно — думайте, що передаєте президентові. Вся система інституційно розвалена, люди шукають роботу й носять папірці про якісь державні перевороти. Якби президент мав лише РНБО, на стіл би не потрапляв непотріб.

Ахметов не голуб миру. Зробив багато речей, за які давно треба було надавати по руках. Але не носитиметься з темою держперевороту. Він тут годується, тут його бізнес і величезні гроші.

Заява Зеленського обвалила його акції.

— Звісно. Працюють закони ринку. Заява президента, евакуація людей у ЦУМі — туди ж удар. Приміщення Ахметова, а люди працюють з інших фірм. І вони в неділю рухнули. Каже про складну економічну ситуацію і водночас заявляє, що Ахметов готує державний переворот. На сьогоднішні майже 40 відсотків держбюджету в його руках. Зеленський замість займатися антимонопольною політикою, наносити удар по олігарху, чим собі робить проблему.

Не виключаю, що це спецоперація — із нібито переворотом. Президент його панічно боїться. Це використовуватимуть, далі носитимуть йому такі папірці. А фаху проаналізувати, дати завдання пропрацювати ці речі немає. Третина інформації, яка потрапляє на стіл президента, береться з блогів, постів в інтернеті. Їх треба фільтрувати. Зеленський неправильно використовує інформацію і неадекватно на неї реагує. Натомість як зреагували на повідомлення про загострення на кордоні?

Понад місяць закордонні партнери били на сполох і повідомляли про нарощення російських військ на кордоні. Влада спочатку називала це дезінформацією, а пізніше визнала, але назвала «створенням паніки».

— Факт наявний. Загроза динамічно зростає. Треба це визнавати. Подякувати партнерам, що допомагають. Формувати зустрічний меседж, що контролюємо ситуацію. Потім організаційні кроки. Починаючи від воєнно-штабних навчань, нарад, публічних повідомлень. Радує чинний начальник Генштабу Сергій Шаптала. Через інформацію по застосуванню Байрактарів, американських протитанкових комплексів показує, що ми готові дати відсіч. Так само треба діяти і по північному кордону, і по східному, і по лінії фронту. За вісім років війни офіцерський, сержантський, рядовий склад навчилися жити з війною і розуміють, як показувати ворогу, що ми готові до будь-яких дій. Натомість спостерігаємо рефлексію президента: ми все знаємо, але війни не буде. Це прокол.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «За нового президента будуть нові «любі друзі»: чому Зеленський тримається за Єрмака

Американська розвідка передала дані, як Кремль планує широкомасштабний швидкий наступ на Україну одночасно на трьох напрямках з окупованого Криму, з кордону Білорусі і через російський кордон на сході. Ворог може застосувати бойову авіацію. Росія розраховує на швидке захоплення з подальшою тривалою окупацією?

— Генштаб має бути готовим до декількох варіантів. Важливо готувати і суспільство, пояснювати. Треба привести до порядку місця в бомбосховищах. Підготувати відповідні інформаційні повідомлення, випустити рекомендації. Зараз почали проводити наради із місцевою владою.

Що кажуть міські голови?

— Їх збирають і говорять: маєте для облаштунку позицій надати нам те і те. А вони питають: ви прийшли нам допомагати чи нас потрошити? Вже назріває конфлікт між місцевим самоврядуванням і центральною владою.

Влада готова до можливого вторгнення Росії?

— Перше — має бути готове суспільство. А воно готове, бо восьмий рік живе в стані війни. Друге має бути готова держава. Отут є проблема. Немає розуміння, як адекватно діяти. Третє армія. Вона підготовлена, але не забезпечена в повній мірі. Треба віддати належне, що за ці роки вона змінилася морально і готова захищати українців. Але є маса проблем, спричинених і економікою, і окремими галузями промисловості, і ресурсним забезпеченням. Четверте зовнішній світ. Тут теж є проблема. Коли на інформацію США про скупчення російських військ на кордоні Зеленський реагує, що то нагнітання обстановки, як поясниш світу, що тобі треба допомога? Маємо ситуацію на білорусько-польському кордні. Прем’єр-міністр Польщі Моравецький каже: це оголошена Кремлем війна і ми захищаємо свою країну та Європу. Це ж говорить президент Дуда. Вони об’єднують польське суспільство. Навіть опозиція приєдналася, бо є загроза, кремлівська спецоперація. А ми хитаємо головою й кажемо, що це не наша проблема.

Чого домагався Путін, створюючи міграційну кризу?

— Це удар по Польщі, Європі. В результаті поляк сьогодні морально сильніший за німця. Канцлер Меркель же казала, що давайте домовимося. І що, запустити в Європу диверсійні групи?

Іноді кажуть: хто ми, яку роль можемо відіграти? Українці сильні. Ми зупинили російську заразу. Зеленський не розуміє, що таке війна. Навіть понятійний апарат у вищого керівництва держави не в порядку. Кажуть: треба виграти у війні. Виграють у футбол. У війні можна або перемогти, або зазнати поразки. Об’єктивна оцінка ситуації веде до правильних висновків і заходів.

Росія справді готує наступ, сконцентрувавши на кордоні 100 тисяч військових?

— У навчаннях «Захід 2020-2021» задіяла війська Південно-Західного, Західного, Ленінградського, Північно-Західного напрямків. Під їх командуванням загалом знаходиться близько 800 тисяч особового складу. В навчанні брали участь десантні бригади, які зокрема працювали на Донбасі, в Криму і розміщуються зараз на Південно-Західному напрямку. Перекидання по території Росії вантажів і особового складу тривало три місяці. Фактично заблокували збір урожаю. Виник дефіцит з вагонами, перевезенням цивільного населення — такі були масштаби перекидання.

Американці побачили, що війська перекидали, але не повернули назад. Це стосується і території Росії, і Білорусі. Раніше після навчання щось лишали, щось вертали. А такої масштабної передислокації ще не було. Кремль готується до серйозних речей.

У Путіна є один спосіб себе врятувати — війна проти України. Але не нападе на російсько-українському кордоні. Це буде відкритим свідченням агресії. Може бути напад на білорусько-польському кордоні і втягнута Європа. Чи на кордоні з Литвою. Чи на лінії фронту Донбасу або Криму. Чи на кордоні Білорусь-Україна.

Має ще один мотив. На зовнішньому контурі — як вибудовуються стосунки Москва-Вашингтон. Кремлю треба, щоб щось палало поруч. Готується зустріч Байдена з Путіним. Порядок денний — від глобальної безпеки, ядерних озброєнь і до кібербезпеки. Додайте до цього проблеми, пов’язані з тактичними речами — пандемія, енергетична криза, криза продовольства.

Секретар РНБО Олексій Данілов говорить: якщо настане час «Ч», західні партнери нам допоможуть. На що можемо розраховувати?

— Треба готуватися до найгіршого варіанту і розуміти, що це наша війна. Маємо в ній перемогти. Якщо допоможуть — подякуємо. Формується антипутінська коаліція. Вимальовуються союзники — поляки, литовці, латиші. Ті, хто в першу чергу розуміють загрозу від Росії.

Війна — це трагедія, але й шанс збудувати державу. Противник буде користуватися нашою слабкістю і розхитуватиме ситуацію всередині. Через «путчі» й іншу дурню відволікатиме від реальних речей. Є явна недооцінка загрози з Півночі, з Криму і повне ігнорування — з території Придністров’я.

Де місце України?

— У НАТО має існувати окрема центрально-європейська стратегія. Її ініціаторами могли б стати Україна, Польша і Литва. В цій системі ми могли б розраховувати на зрозумілу допомогу. Тоді Україна приймає перший удар, а далі йде мобілізація союзників. Поляки кажуть: «Ми захишаємо себе — захищаємо Європу». Хотілося б, щоб і наша влада говорила те ж.