«Україна вийде з війни вдвічі сильнішою. А в Росії буде або зміна режиму, або вона розвалиться » — ексміністр оборони Грузії

Дуже важко нормальною людською мовою описати те, що відбувається в Ірпені, — каже він. — Росіяни безжалісно бомбили, незважаючи на те, що там залишилося ще багато людей. Переважно літнього віку. Я спілкувався з ними. Сподіваються почути хоча б одне слово про те, коли це все закінчиться. Вдень, вночі росіяни бомбили. При тому, що там нема конкретної військової загрози. Стріляють без мети. Будинки горять. За три дні близько 50 будинків згоріло. Це тільки ті, що бачив. Людям не буде куди повернутися.

Так. І якщо хтось з місцевих жителів виходить з укриття, то по них починають стріляти. Не знаю, чи мають своїх наводчиків, чи дивляться з дронів.
Нас вчили у школі, що таке фашизм і що відбувалося у Німеччині у XX столітті. А я своїми очима побачив тут, що таке фашизм у XXI столітті.

Війна почалася 24-го лютого. А ми купили квитки 28-го. 3 березня вже перетнули кордон з Польщею.
У чому полягає мотивація таких людей як я? Це і наша війна. Не тільки тому, що ми це проходили у 2008 році чи на початку 1990х. Тут йде боротьба між добром і злом, регресом і прогресом, між тиранією і демократією. Люди, які цінують прогрес, правду, незалежність мають стати разом з Україною
Якщо Україна не переможе, то і ми пропадемо в Грузії. Далі черга дійде до країн Балтії і Східної Європи. Загроза не зупиниться, якщо не покласти цьому край тут.
Нас не почув Захід у 2008 році, коли Росія вторглася у Грузію. Тепер Захід платить за те, що не зробив висновки з того, що відбулося у нашій країні тоді.

Одразу хочу сказати треба розділити позицію народу і влади. Мені було дуже соромно, коли почув свій уряд. Коли друг у біді, маєш йому допомогти. Ми на собі це вже відчували. А в такий важкий момент для України не зайняли таку позицію, яку б мали. Стосунки між владою Грузії і Росії скоро закінчаться. Народ своїми мітингами на підтримку України і та кількість грузинів, які приїхали сюди воювати довели, що не хочемо асоціюватися з діями уряду. Кабмін контролює російський олігарх Бідзіна Іванішвілі (колишній прем’єр-міністр Грузії. Мав значні статки у Росії, де був відомий як Борис Іванішвілі. Втратив грузинське громадянство, коли став громадянином Росії і Франції. ). У них немає нічого спільного з народом.

Уряд маніпулює соцопитуваннями. Настрій у народу зовсім інший. Давайте з іншого боку подивимося на це. 70 відсотків росіян підтримують, як вони кажуть «спецоперацію» в Україні. Це про щось каже. Плюс 78 відсотків росіян думають, що наступною після України має бути Польща. А 30 відсотків вважають, що не Польща, а Грузія.
Грузія — не Росія. Наш народ дивиться на це все інакше. Ми не перший раз з цим зіштовхуємося. У Росії є один підхід до всіх сусідніх країн. Ми це якось обговорювали з колишнім міністром оборони Польщі Радославом Сікорським, коли зустрічалися у 2005-2006 роках. Росіянам треба раби, а не сусіди. Ні про яке рівноправне партнерство не йдеться. Плювати на вашу і нашу свободу, на боротьбу за те, щоб стати частиною європейської спільноти. Думають, що ввесь світ перед ними у боргу. А чому, якщо спитати? Не зможуть відповісти.

У цьому випадку Іванішівілі це уряд, а уряд це Іванішвілі. Він думає, чи отримає Грузія 120 140 мільярдів доларів від продажу вина у Росію. Щоб не втратити майно в Росії. Старається не злити Путіна і дуже боїться його.

Мені не доводилося з цим зіштовхуватися. Грузія це гостинність. Якщо людині загрожує небезпека, маємо прихистити. Але дехто їде, бо не може зняти готівку у банкоматах в Росії. Або їхніх дітей призивають в армію. При цьому вони не відгукуються негативно ні про Путіна, ні про свій уряд, виправдовують дії РФ в Україні. Таких людей приймати не повинні. Хай їдуть у Білорусію, Казахстан, Вірменію, де їм раді. Ще можуть поїхати на ті території, які контролюють. Ми також страждаємо від Росії, як і Україна. Вони мають це зрозуміти. Грузія для них не курорт і не прихисток у цьому випадку.

Це суспільство потребує лікування. Росія проти вступу України і Грузії в НАТО. Пояснюють це тим, що наші країни у випадку конфлікту з Росією матимуть можливість ввести у дію пункт 5 статуту НАТО. А давайте Україна і Грузія візьмуть зобов’язання, що не будуть нападати на РФ. В цьому є логіка. Але істина полягає в тому, що якщо Росія нападатиме, то ми будемо захищені.

Що у нього на умі — важко вгадати. Але те, що він програв — уже очевидно. Зважаючи на все, війна уже вирішена. Треба почекати деякий час, щоб цей програш Росії оформити. З цього можна зробити два висновки. Україна вийде з війни удвічі сильнішою і розбудовуватиме свою державність. А в Росії буде або зміна режиму, або ця країна розвалиться.

Наслідки, які ця війна ще принесе їм за кілька місяців, внутрішньополітична і економічна ситуація, усвідомлення російського суспільства, що вони програли. Бо те, що їхні новини передають — це одне, а реальність інша. Вони отримають 15 чи 20 тисяч «вантажів 200», життя здорожчає на 300 чи 400 відсотків, уже не можуть знімати гроші з карток. Висновки приведуть до того, що або політична еліта здогадається змінити Путіна, або окремі регіони почнуть налагоджувати своє життя по-іншому.

Давайте відокремимо політику і підхід США та Британії від континентальної Європи. Континентальна Європа лояльно ставилася тоді і зараз до Росії. Не знаю, як вони пояснюють це своєму суспільству прагматизмом, економічними інтересами газ і нафту отримують дешевше від Росії? Багато аргументів можна навести. Якщо б вони раніше зробили запобіжні заходи і санкції, і допомога Збройним силам України, можливо, цього не сталося ю. Вони дали зрозуміти Путіну, що він сильний. І тепер маємо наслідки. Франція і Німеччина можуть старатися послабити напруженість Росії з Заходом. Але ніхто з цим не миритиметься, якщо Росія не піде з України.

Росіяни відчули результати своїх реформ в Україні. І це зробила українська армія. Без великої допомоги ззовні. Це стало великим сюрпризом для самої Росії. Те, що вони створювали, виявилося, є тільки на папері.
Чи є можливість, що вони отримають підкріплення? Те, що беруть людей та техніку з так званої Південної Осетії та Абхазії це доводить, що вони спустошені. Нічого у них не залишилося. За 10 років війни в Афганістані вони втратили 15 тисяч людей. А тут за два тижні. Техніку втратили також. Жодної мотивації у російських військових немає. Їхні надії на кадирівців — це ілюзія.

Я бачив сюжет абхазьких журналістів про війну. Там залишилося тільки залізо. Більше нічого. Танки Т55, солдати у касках з Другої світової.

Не тільки піар. Може бути остання надія. А що вони ще отримають? Від кого? Від Китаю? За даними американської розвідки, вони випустили 900 ракет за місяць в Україні. 60 відсотків з них не дійшли до цілі. Це також каже, що вони не можуть сподіватися на свою техніку, зокрема з Осетії та Південної Абхазії.

Якщо хтось і намагається щось робити — це артилерія, яка стоїть у глибині 10-20 кілометрів. А випускати снаряди це не битва. У перші дні після приїзду я зустрічався з українськими військовими. Один з них сказав, що росіяни зовсім не вміють воювати. Я дуже здивувався. У мене було уявлення, що вони воювали в Афганістані, Чечні, Сирії, що у них був досвід. Але побачив усе на власні очі. Крім досвіду потрібна ще мотивація та бойовий дух. У тих строковиків, яких сюди кидають, як гарматне м’ясо, жодної мотивації немає. У контрактників мотивації теж немає — вони знають, що їх привозять сюди помирати. В українців є мотивація .
У Росії зараз шукають способи, як продати поразку за перемогу. Вже з’явилася риторика, що перший етап «спецоперації» завершений і він досяг своїх цілей. І зараз другий етап буде закріпитися у межах Донецька та Луганська. Це означає, що вони шукають якийсь відхід. Щодо Києва у них жодної надії не було. Це було зовсім не реально. Тому росіяни були зосереджені на Маріуполі, щоб зробити лінію приєднання до Криму. Через це вони руйнують міста. Але статус-кво не можна зберегти і все одно доведеться відступити від цього.

Ви кажете про нормальних людей, які думають про те, як досягти цілі. А зараз ми говоримо про Путіна, який поставив питання так або все, або нічого. Він може втратити владу всередині країни. Через це йому все одно, скільки буде загиблих 50 тисяч, 100 тисяч. Людина в Росії немає жодної цінності.

Вони вже перейшли червону лінію. Єдине, що може бути — російські політичні еліти, розумні люди, якщо такі залишилися, додумаються, як зупинити Путіна. У нього не залишилося козирів, крім ядерної зброї. Але Україна не одна у цій боротьбі. Ніхто без відповіді це не залишить. Путін теж знає. Він у кутку.

Тимчасово. Але як тільки вийдуть із кризи, все повториться.

Повинні самі себе убезпечити. Або індивідуально, або колективно із альянсами, як НАТО. Чому грузини і поляки значно більше приїжджають сюди битися, ніж інші народи? Бо ми знаємо, в чому суть всієї цієї війни і у що це може перейти.

Найголовніше завдання це вийти без великих втрат. Друге довести Заходу, що їх позиція щодо членства в НАТО хибна. Україна бореться на двох фронтах з Росією та з позицією Заходу. І на обох має перемогти.