Україна знизилася в індексі сприйняття корупції, Росія — ще ниже

Україна посіла 122 місце серед 180 країн в Індексі сприйняття корупції за 2021 рік.

Про це йдеться у звіті Transparency International.

Україна спустилась у рейтингу на п’ять пунктів.

«32 бали зі 100 можливих отримала Україна. Поруч із Україною — африканська держава Есватіні (Свазіленд). На один бал нас випереджають Замбія, Непал, Єгипет, Філіппіни й Алжир — усі вони мають по 33 бали», — сказано.

Серед сусідів Україна вище лише за Росію­. Країна-агресор теж втратила один пункт, з 29 балами посідає 136 місце.

Бали знизилися в Угорщини, Білорусі. У Польщі показники не змінилися, вона серед країн-сусідів — лідер рейтингу.

Перше місце у рейтингу — Данія, Нова Зеландія і Фінляндія.

«Це зниження в межах похибки свідчить про період застою. Влада затягує виконання багатьох важливих антикорупційних обіцянок.

З одного боку, відновлено суттєву частину антикорупційної реформи після рішення Конституційного суду у 2020 році і прийнято базові закони для перезапуску Вищої кваліфікаційної комісії суддів і Вищої ради правосуддя.

А з іншого — досі присутні негативні практики, які нівелюють досягнення. Наприклад, втручання у справу Татарова, затягування з обранням керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, виведення певних публічних закупівель до річниць Конституції і Незалежності з-під дії профільного закону», — каже директор Transparency International Ukraine Андрій Боровик.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський — брехун. Його другий термін поховають — Шабунін

Transparency International назвала п’ять кроків, які допоможуть Україні у боротьбі з корупцією:

завершити конкурси й обрати професійних, незалежних і доброчесних керівників Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, Агентства з розшуку та менеджменту активів і Національного антикорупційного бюро;

ухвалити державну Антикорупційну стратегію і програму з її імплементації;

провести реформу конституційного правосуддя з урахуванням висновків Венеційської комісії;

прозорий облік державної власності і продовжити курс на приватизацію;

мінімізувати ризики ухвалення законопроєктів, які виводять закупівлі з-під дії закону про публічні закупівлі.