Влада санкціями замінює правоохоронну систему і суди — ініціативна група «Першого грудня»

В Україні віддавна діє вибіркове правосуддя, далі діють «телефонне право» і корупція, в основі якої корисливий особистий чи клановий інтерес. Про це йдеться у зверненні Ініціативної групи «Першого грудня» щодо ситуації з верховенством права.

«Цього року адміністративна практика «збагатилася» новим know-how: ухваленням адміністративних рішень, які замінюють роботу правоохоронних органів та судів. Інакше кажучи, якщо проблему не можна вирішити, краще її обійти. Йдеться про рішення РНБО щодо санкцій відносно громадян України та юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, а також іноземців, які знаходяться під юрисдикцією України.

Закон «Про санкції» не містить жодної вказівки, що їх можна застосовувати щодо громадян України та українських юридичних осіб. Єдина можливість для цього вбачається у тлумаченні вислову «а також суб’єктів, які здійснюють терористичну діяльність», оскільки ними можуть бути й громадяни України та українські юридичні особи. Але в таких випадках мусять бути неспростовні докази причетності до терористичної діяльності. Запроваджуючи практику санкцій, керівництво держави виявляє цілковиту недовіру до національної правоохоронної та судової систем, які нездатні кваліфікувати правопорушення, зібрати докази і довести справу до законного та справедливого рішення суду, ухваленого в змагальному процесі.

Зокрема, якщо були докази причетності Віктора Медведчука й Тараса Козака до терористичної діяльності, то треба було відкрити кримінальне провадження, зібрати докази, пред’явити підозру і судити їх українським судом. Обхідний маневр може дорого обійтися українській державі, оскільки рішення Європейського суду з прав людини, до якого подався Медведчук, може бути не таким, як цього сподівається українське керівництво. А програш України у цій справі може негативно відбитися на перспективах проєвропейських політичних сил.

Застосування санкцій щодо Медведчука отримало загалом схвальний відгук у суспільстві і ми також вітали б законне притягнення його до відповідальності, оскільки він не раз переступав червоні лінії. Проте популярність цих санкцій лише засвідчує низьку правову культуру суспільства.

Правозахисники слушно наводять численні правопорушення, які містяться у рішенні РНБО від 2 та 15 квітня, 14 травня, 18 червня щодо санкцій відносно громадян України. Це, зокрема, незаконне позбавлення українського громадянства, примусове виселення з країни попри те, що підсанкційні особи мають в Україні сім’ї, члени яких є громадянами України, тощо.

Проте особливо вражає те, що до санкційних списків потрапило щонайменше вісім учасників бойових дій, які воювали у складі добровольчих батальйонів за Україну в 2014-15 роках. Такі дії держави щодо своїх захисників є просто аморальними! До того ж, куди поїдуть громадяни РФ, які захищали Україну від агресора зі зброєю в руках? До Росії вони вочевидь повернутися не можуть, їх там очікують катування і смерть, а виїхати до іншої країни і одержати там притулок з отриманим за рішенням РНБО статусом вони не зможуть. Проте, незважаючи на протести правозахисників, із санкційного списку їх не видаляють.

Ще однією спробою обійти проблему неефективного судочинства є надання більших і, на думку правозахисників, безконтрольних повноважень СБУ, що передбачені законопроєктом про СБУ, який днями має розглядати Верховна Рада. Це лише підсилить описану вище напругу», — сказано у тексті.

Ініціативна група «Першого грудня» хоче остерегти керівництво держави: обійти проблему відновлення справедливого судочинства не вдасться.

«Намагання простими діями вирішувати складні проблеми, якщо і може здаватися ефективним засобом, то нетривалий час, оскільки ці проблеми будуть тільки загострюватися і породжувати нові негативні наслідки. Мабуть, владі здається, що розрубали гордіїв вузол. Однак насправді відчинили скриньку Пандори.

За статтею 3 Конституції, «Людина, її життя і здоров’я… визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю», а «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави». Враховуючи все сказане вище, не можна не зробити висновок, що ці статті Конституції не стали основним законом нашого життя, а є фасадними деклараціями, які засвідчують: українська демократія в багатьох сферах залишається імітаційною», — йдеться в зверненні.