Володимир Назаренко: Ми маємо зробити так, щоб Київ будували архітектори

Депутат Київради восьмого скликання Володимир Назаренко, за його словами, пішов у політику, щоб змінити принципи містобудування. У міськраді він працював у комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування і боровся проти незаконних забудов. Точково, але все ж Володимиру Назаренку вдалося досягти позитивних результатів. Хоча, на його переконання, потрібно змінювати підходи до забудови Києва. Бо комісія попри його зусилля так і залишилася земельною, займаючись розподілом ділянок, і не перетворилася в справжню містобудівну.

Чому важливо захистити професію архітектора, як це змінить Київ і соціально-економічний стан його мешканців, і у чому унікальність реформи транспортної мобільності, — в інтерв’ю для Kyiv.Press розповів Володимир Назаренко. 

Великі забудовники дивляться на Київ, як на кількість квадратних метрів 

Ви працювали в комісії з питань містобудування, архітектури та землекористування і активно боролися проти незаконних забудов.  Яких результатів вдалося досягти?

Я пішов у політику, щоб змінювати Україну, місцеве самоврядування і, власне, саме містобудування. Будучи архітектором, стикнувся з тим, що великі фінансові власники розглядають Київ не як місто, а як кількість квадратних метрів житла, офісів, торгових приміщень. Фактично Київ розбудовували не архітектори, а олігархи. На жаль, за п’ять років роботи в містобудівній комісії Київради я так і не зміг зробити цю комісію саме містобудівною. Вона, як була, так і залишилася земельною комісією, яка розподіляла оренду на землю. Це було основне мотивуюче завдання для більшості депутатів – членів комісії. Що в минулому скликанні Київради, що в цьому. Хоча, на мій погляд, основна задача комісії — містобудування та архітектура. Бо це, в першу чергу, мистецтво, а не комерційні земельні відносини. Від того, де і як ми працюємо, проводимо час, відпочиваємо, яким транспортом користуємось залежить наш успіх та успіх нашого міста, соціально-побутове життя суспільства. Ми маємо зробити так, щоб Київ будували архітектори з точки зору законів містобудування. 

Свою позицію ви намагалися донести до керівництва Київради, КМДА, мера Віталія Кличка? Були з цього приводу якісь проєкти рішень?

З початку роботи Київради минулого скликання наша фракція ВО «Свобода» постійно говорила про необхідність прийняття Генплану Києва. Треба змінювати не кадастровий план Києва, а ухвалити Генплан. І треба розглядати не тільки Київ, а й київську агломерацію. Київ оточує більше 30 населених пунктів, які слугують спальнями для людей. А ці люди працюють у Києві, їхні діти тут навчаються.

На заявах мене всі підтримували,  а на практиці  приймали рішення на користь точкових питань, детальні плани територій (ДПТ), забуваючи про Київ у цілому. Але не можна збудувати будинок, починаючи з будівництва окремих квартир.

П’ять років земельна комісія приймала рішення про землевідводи, які суперечать Генплану, і проти яких я боровся, подаючи відповідні проєкти рішень – на захист парків, скверів, реагував на запити мешканців.

Генплан Києва, на жаль, ніхто не збирається приймати. А якщо й збирається, то це недодокумент часів мера Черновецького  — так званий Генплан-2025. Щоб узаконити варварство і хаос, який туди заклали. Навіть не знаю, що гірше: без Генплану чи так званий Генплан-2025.

У хаотичних забудовах часто звинувачують оточення Кличка.  З іншого боку, мер подав у суди багато позовів щодо розірвання угод про оренду проти злісних забудовників. Приміром, відомий будинок-монстр на Подолі. То чому ж Київ так забудовують? Будинки потрібні, але чому таким способом?

Ви правильно кажете. Я і ВО «Свобода» в цілому не проти будівництва як такого. Навпаки, нам треба будувати, розвивати місто. Ласкаво просимо нових мешканців Києва. Населення України зменшується, і треба робити все, щоб країна росла і розбудовувалася. Територія у нас велика.

За час роботи в попередній каденції Київради ми розглядали більше сотні проблемних резонансних питань щодо забудов.  Інколи мер Києва Віталій Кличко ставав на сторону громади. Інколи допомагав. Були ситуації, де сильна громада переконувала Кличка, і тоді навіть знайомому забудовнику не давали землю в оренду. Тут потрібно розуміти, що більшість рішень ухвалюються депутатами, а не мером одноосібно. Саме Київрада в цілому голосувала в інтересах забудовників: є ті, кому можна все, є ті, кому не можна. Проблема в тому, що немає єдиного підходу, розуміння, системи.

Тому і треба Генплан – містобудівна конституція. Єдина зрозуміла система, правила гри. Бо часто кажуть, що Київрада не може в односторонньому порядку розірвати угоду про оренду землі. Але я маю власний успішний приклад скверу імені Максима Шаповала на проспекті Повітрофлотському, 12-13.  Навіть не знаю, як мені вдалося переконати Київраду проголосувати. Деякі колеги сказали, що просто кілька людей помилково натиснули кнопку «за» і проголосували за розірвання договору із забудовником з мінімальною перевагою – 64 голоси при необхідних 61. 

Я сказав: добре, відкликайте публічно свій голос. Але ніхто не захотів.

А що там була за ситуація?

Це було в 2018-2020 роках. На маленькому клаптику площею 30 соток біля залізно-дорожнього вокзалу хотіли побудувати житлову висотку. Київське Управління правового забезпечення програвало суди забудовнику аж до останнього касаційного, про який я дізнався випадково. Юридична служба Київради не проінформувала про судові засідання.

Ми з активістами прийшли на засідання касаційного суду, після чого все перенесли знову на розгляд у першу інстанцію. І ми почали боротися разом з громадою за цю землю. Київрада з мінімальним відривом розірвала договір оренди і за моїм поданням надала статус скверу земельній ділянці. Зараз з бюджету Києва виділені гроші на благоустрій скверу і в червні 2021 року Кличко відкрив пам’ятник героям-розвідки і герою Максиму Шаповалу, якого підірвали в центрі Києва.

А якже пункт договору, що  Київрада не може розірвати угоду в односторонньому порядку?

У типових договорах є норма, що орендодавець – Київрада — має право розірвати договір за невиконання вимог договору забудовником. Одна з таких вимог – незабудова ділянки протягом трьох років. І я подав проєкт рішення про розірвання, оскільки ця вимога була порушена. Мені говорили, що це неправильна судова практика, рішення оскаржуватимуть. А я показую сквер, де все вдалося. Нещодавно прийшло повторне рішення касаційного суду, яким відхилено скаргу забудовника. Звісно, наша судова система «чарівна». І цей договір оренди можуть поновити. Але там є пам’ятний знак і йде благоустрій скверу. Маю сумніви, що в когось вийде там щось побудувати.

У нас дуже не вистачає дитсадків, шкіл, лікарень, поліклінік. Багато хто з депутатів каже, що проблема у відсутності Генплану. Дійсно все через Генплан?

Це проблема існуючого законодавства, Генплану Києва і невиконанні містобудівних умов та обмежень. Коли ви починаєте ремонт у квартирі, то не розставляєте спочатку меблі. А в Києві спочатку розставляють меблі – будують будинки, а потім хапаються за голову – немає шкіл, садків, транспортних розв’язок.

Коли забудовник отримує містобудівні умови та обмеження, то спочатку повинен виконати умови. Тобто забезпечити кількість місць у садках і школах, паркінги тощо. А потім зводити будинок. Скандальний ЖК «Патріотика на озерах». Треба спочатку зробити шостий міст через Дніпро, а потім будувати. І не чіпати екологію. Або зараз хочуть продати завод «Більшовик», щоб потім інвестори забудували цю ділянку. Але спочатку збудуйте школи і садки.

Наскільки я знаю, завод «Більшовик» заважає завершенню транспортної розв’язки на Шулявці. Чому при проєктуванні цей фактор не був урахований владою?

У мене запитання: чому робили такий проєкт розв’язки на Шулявці, не узгодивши з власником будівлі?  Там був, на мій погляд, інтерес тільки в одному: освоїти якомога більше грошей, які, не зрозуміло де осіли. Був проєкт архітектора Віктора Петрука, який не зачіпав зайвих будівель і можна було зробити нормальну розв’язку на Шулявці. Але його відхилили. Розв’язка на Шулявці стала ще гіршою, тому що немає прямого заїзду на вулицю Гетьмана з проспекту Перемоги.

Коли є політична воля, то все можливо

Що ви скажете про ухвалений Київрадою мораторій на реконструкцію та капітальний ремонт історичних будівель ХІХ-ХХ століття? Чи стане це ефективним засобом боротьби із незаконними забудовами в центрі Києва?

Юридичного механізму з боку Київради зупинити руйнацію історичних будівель і забудову центру міста я не бачу. Є Земельний кодекс, державні будівельні норми (ДБН), містобудівне законодавство. Київрада не є органом, який дає або забирає дозвіл на будівництво. Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю Києва реєструє декларації після подачі документів власником землі і підтвердження, що в нього є містобудівні умови.

А містобудівні умови – теж не дозвільний документ. Це документ-опис: як можна використати дану територію, згідно чинної документації. Йдеться про дотримання Генплану, ДПТ, про історичні обмеження, охорону навколишнього середовища.

І в департаменті кажуть: є земельна ділянка з такими-то обмеженнями, з врахуванням яких ви можете будувати. Все.

Єдиний дієвий спосіб припинити варварську забудову в центрі Києва з історичними забудовами – розірвання договору оренди з усіма власниками. Таких будівель багато: на Гончара, 69-71, Симона Петлюри, 29, садиба Барбана на Обсерваторній, 6, Тургенівська, 19, 22. Так само на Хрещатику і Богдана Хмельницького, Саксаганського.

До речі, що стосується будинку-монстру на Подолі. Із забудовником розірвали договір оренди, і тепер будинок не можна ввести в експлуатацію. Тривають судові засідання. Але це приклад, коли є політична воля, то все можливо. Будинок не введуть в експлуатацію, поки забудовник не прибере зайві поверхи. Це мораторій в дії. Інші мораторії не дієві. Це рівнозначно тому, що Київрада введе мораторій на ремонт квартир. Була історія, коли на даху одного з будинків на Хрещатику намагалися зробити надбудову. На жаль, згідно містобудівного законодавства кожен має право реконструювати своє житло в межах існуючих обмежень.

Кілька років тому київська влада передала Міністерству культури список об’єктів культурної спадщини для включення в загальний реєстр. Що з тим списком? Бо тепер постійні скандали навколо руйнації пам’яток культури в Києві. Ви щось знаєте про це?

Не брав участь у складанні цього списку об’єктів культурної спадщини Києва і не знайомий з переліком. На мій погляд, складання таких списків – суб’єктивне бачення. Я б говорив не про конкретні адреси будівель, а про певну територію. Цінність має не стільки окрема картина, як сама колекція. Треба говорити про цінність Києва. Визначити цінну територію столиці, щоб туди ніхто не втручався. А якщо історична будівля розвалилася, посадити там дерева, бо земля комунальна. А власник отримав би компенсацію. Є практика європейських країн – обов’язкове страхування нерухомості. Особливо, що стосується будівель у центрі міста.

Ви брали активну участь у марші за Київ. Одна з причин, як Ви написали: захист професії архітектора. За Вашими словами: чи  Ви задумувались, як архітектура впливає на досягнення власного успіху? І як це впливає?

Йдеться про успіх будь-якої людини. В усі часи мистецтво впливало на політичний і соціальний настрій суспільства. Приміром, на Троєщині суспільний настрій мешканців відрізняється від тих, хто живе на Новопечерських липках.

Це, швидше, різниця в соціальному статусі.  

Так, соціальний статус також. Але відрізняється і архітектура. На Троєщині хрущівки,  а там нові кам’яні джунглі. Або старі квартали Троєщини і центру Києва – біля Золотих воріт, де живе багато корінних киян. Є різниця в настроях? Як з музикою, комусь подобається рок, а іншим поп. Відповідно, люди по-різному одягаються і проводять вільний час.

Будь-яка культура формує соціум, а соціум формує людину. Приміром, темні часи Європи – інквізиція. Тоді архітектура – це дерев’яні бараки і монументальні замки з маленькими вікнами і товстими стінами. Мета – задавити волю людини. У результаті люди прорвалися в епоху Відродження. Спочатку була готика, як напрямок до чогось великого, а потім епоха Відродження.

Тобто, якби на Троєщині були цікаві архітектурні споруди, то й успіх людей був іншим?

Якби на Троєщині були не сірі хрущовки, а якісно спланований район за європейськими зразками, то це б змінило загальний стан району. Жити стало б краще. Одна з найбільших відомих архітекторів сучасності Заха Хадід збудувала в Німеччині пожежну станцію з гострими формами зовні і всередині. Туди заселили пожежників. Через три роки пожежники перестали ходити на роботу. Вони не змогли жити в приміщенні з гострими кутами, відчували дисонанс і нервозність. Зараз там створили музей.

Зараз у Києві тренд – боротьба за сквери і парки. Більше нічого важливого немає?

На проблеми парків і скверів до 90% мешканців Києва не особливо звертають увагу. Вони важливі для тих, поруч з ким щось вирубується. Це певне хобі для окремих активістів. За екологію проти її руйнації. Щоб себе реалізувати як активіста, у Києві треба боротися за все добре проти поганого. 

Так склалося, що добре  — екологія – парк, сквер. Погане – будівництво. На жаль, іншого добра міські активісти не винайшли. Марш за Київ – спосіб знайти нове набагато правильніше і розумніше добро, ніж тільки парки і сквери.

Складно приймати рішення  на користь Києва, якщо вони  шкодять чиїмось приватним інтересам

Ви підтримуєте повернення райрад. Це реалістично, і чи буде ефективним?

Райради в Києві необхідні. Щоб зняти навантаження з Київради. Зараз депутат Київради повинен витрачати весь свій час на роботу в окрузі. Але це  громадська робота. Проблема в тому, що ніхто не хоче віддавати повноваження райрадам. Насправді Київрада — орган, який має давати доручення, затверджувати або відхиляти. Райради займатимуться більше дрібними питаннями. Це зменшить корупційний ризик.

Експерти вважають, що райради вирішуватимуть, де розставляти МАФи.

Так. Але зараз цим займається ціла комісія Київради з питань підприємництва, промисловості та міського благоустрою, яку очолює Владислав Трубіцин. І там постійні скандали. Мафія проти мафії. Ви ще лампочками в під’їздах почніть займатися.

Київ все більше страждає від заторів. Ви за реформу транспорту та мобільності. Розкажіть більш детально.

У Києві транспорт також хаотичний. Громадський транспорт сам по собі, маршрутки – за своїми правилами. Маршрутка обганяє тролейбус, щоб забрати собі всіх пасажирів. Тролейбус не проти, бо вважає, що він тільки для пільговиків. Наша фракція «Свобода» в попередній каденції подала проєкт рішення унікальної транспортної реформи. Ми запропонували зробити єдиною транспортну систему Києва. Людина повинна сплачувати не за проїзд у кожному виді транспорту, а щоб ця система довезла її з точки А в точку Б. Бо людині часто, щоб проїхати з одного району до іншого, треба зробити кілька пересадок і за все заплатити. Наша пропозиція – платити за єдиний квиток, розрахований на певний час руху.

Це створить конкуренцію приватного транспорту, який би також став працювати за єдиними правилами. І отримував гроші з міськбюджету за обслуговування маршруту. Тобто людина платить за користування транспортною мережею Києва. А Київ сплачує кожному перевізнику. Маршрутки отримують гроші не за кількість пасажирів, а за обслуговування. Це зупинить хаос на зупинках.

А яка була реакція ваших колег і КМДА?

Прийняття цієї реформи потребує великого часу. На жаль, в Київраді не було достатньої кількості голосів. Бо є транспортна корупція, чорний нал маршрутчиків. Це нікому не вигідно.

Тобто замінити маршрутки громадським транспортом нереально?

Ми не пропонуємо прибрати маршрутки. А створити єдині правила гри для всіх в інтересах киян, а не тих, хто хоче отримати надприбутки. Велика частина маршрутчиків пішла б з ринку. А їхні автопарки купили б підприємці, які ведуть цивілізований бізнес.

Тобто всі знають, що в маршрутках крутиться багато грошей, які йдуть повз бюджет, і нічого не роблять? Чому київська влада не хоче ці гроші запустити в бюджет і зробити багато корисного для Києва?

У Києві немає єдиного центру прийняття рішень. Київраду складають люди зі своїми бізнес-інтересами. Дуже складно приймати рішення на користь міста, якщо вони шкодять чиїмось приватним інтересам.

Що ви скажете про ефективність попередньої і нинішньої Київради?

У попередній Київраді комісія з питань архітектури, містобудування і землекористування, в якій я працював, розглядала і обговорювала кожне земельне питання. А нинішні депутати за дві години штампують усі рішення.  Немає обговорення взагалі.

Чи варто розділяти посади мера і глави КМДА?

Центр керування повинен бути один. І повна відповідальність мера. Кілька центрів призведе до перекладання відповідальності.

Чи є у керівництва Києва і держави бажання вирішити проблеми столиці України?

Вирішувати проблеми треба починати з київської агломерації і одного чіткого визначення центру прийняття рішень. Є два варіанти. Перший – об’єднати в адміністративний центр з одним головою – КМДА чи мером. Ми вибороли Магдебурзьке право і маємо право обирати того, хто нами керує. Я не підтримував вибір киян в особі чинного мера, але я за право вибору киян. А не уряду чи Офісу президента.

Другий – розділити Київ на суто центральну частину, де населення  — 100-200 тисяч. Все інше – єдина адміністративна одиниця, яка керується іншою людиною. Як у Венеції. Є острів, де  своє керівництво. А є материкова частина – урбаністичний промисловий центр, де інші керівники.

Ваші погляди на майбутній розвиток Києва. Є перспективи стати європейським містом?

Ми вже європейське місто. Живемо в одному ритмі з Європою. Просто треба менше говорити і більше працювати.

Інна Жолобович