«Ворог перегрупувався. Стягнув свіжі резерви і діє обережніше» – голова Донецької ОВА

Ситуація складна, але контрольована. Ворог здійснює постійні обстріли вздовж лінії розмежування, розповідає Павло Кириленко. Є спроби наступу і активних дій, активізація бойових дій з півночі, де область межує з Харківщиною. Основна наша мета безпека життя і здоров’я мирних мешканців. Це, звичайно, їх евакуація, переміщення до районів більш безпечних по території України.
Вживаємо всі заходи для захисту суверенітету нашої держави і оборони Донеччини. Зараз це один з ключових напрямків, на який ворог зосереджує свої зусилля.

Ми повинні враховувати те, що ворог буде діяти так, як ми йому дозволимо. У професійності наших Збройних сил, командуванні ООС і мотивації кожного нашого бійця у мене немає жодних сумнівів. Будемо стояти стільки, скільки необхідно. Свого не віддамо.
Ворог перегрупувався. Стягнув свіжі резерви. За даними розвідки, є більш професійні резерви. Те, що змінилося вони діють обережніше. Я б не сказав, що турбуються про збереження живої сили. Але діють обережніше саме тому, що в них не так багато залишилося особового складу. А оголошувати повну мобілізацію не можуть — бажаючих у них немає — зовсім. Ми це знаємо з перехоплень, даних розвідки. Розуміємо, як розвивається ситуація з відсутністю мотивації. Але диктатор їх жене на вірну смерть.

Важко назвати цифри. Навіть офіційна статистика у відносно мирні часи до 24 лютого не велася, бо не було перепису населення. Були відносні дані, скільки людей проживають на тимчасово окупованій території. Втім є підтверджені дані, що під виглядом якихось комунальних служб там проходить поквартирний і побудинковий обхід. Разом з комунальниками йде працівник військкомату. Так проходить мобілізація жителів так званих ЛДНР. Це їм не додає бойового духу і хисту. Бо навіть запеклі прихильники РФ розраховували на те, що будуть лежати на дивані, чи просто виходитимуть з гаслами: «Росіє, врятуй! Захисти від України, яка нас обстрілювала». Ми знаємо ці шаблонні фрази. Але вони при цьому нічого робити не будуть. Головне збережуть свої життя. Але сталося інакше.
Мобілізація там відбувається повна від студентів до 65-річних чоловіків. Вдумайтеся у цю цифру. Їх штовхають на загибель. Чому? Відповідь дуже проста ніхто не любить зрадників. Їм самим треба пройти через все. Нібито вони звільняють Маріуполь, який не можуть взяти, не зважаючи на те, що він з 1-го березня перебуває у повному оточенні і блокаді.

Місто по суті не було захоплене, але його постійно обстрілювали. Російські війська застосовують свою брудну тактику тотальні обстріли і руйнування цивільної інфраструктури. Після чого намагаються захопити територію. На прикладі Мар’їнки: обстріли не завжди відбуваються по позиціях Збройних сил. Починають з руйнування будинків та інфраструктури. Люди у місті є. Більшу частину ми вивезли. Залишилися ті, хто виїжджати не буде. У нас там керівник і працівники військової адміністрації, керівники підрозділів. Робимо все необхідне з Нацполіцією, ДСНС для підвозу медикаментів, продуктів. Щодня доповідають, скільки літрів питної води розвозять по населених пунктах, які знаходяться у найбільш скрутному становищі. Життя продовжується і там. Боляче дивитися на Мар’їнку, яку ми відновлювали. Відбудовували там будинки постраждалі чи частково зруйновані у 2014 році. Були і багатоквартирні, і приватний сектор. А потім мені доповідає директор департаменту, що цих будинків уже немає взагалі. Але це робить нас сильнішими. Вистоїмо і все відновимо.

Так. Росіяни використовували фосфорні боєприпаси в Авдіївці, Мар’їнці, Красногорівці. Відповідні матеріали і докази злочинів, які порушують міжнародні конвенції і міжнародне гуманітарне право, правила ведення війни, долучимо до матеріалів численних кримінальних проваджень. Збираємо і документуємо докази злочинної діяльності Російської Федерації.

Найбільші обстріли на лінії розмежування, яка була до 24 лютого. Це Авдіївка, Мар’їнка, Красногорівка. Також Вугледар, Торецьк, Очеретинська громада. Наш багатостраждальний Маріуполь.

Зараз над мапою дуже часто доводиться схилятися. Так зрозуміло, які населені пункти не піддавалися ворожому обстрілу. Таких на території Донецької області практично не залишилося. Обстрілюють і великі міста, які відносно віддалені. Доволі часто це Краматорськ. Важкі ракетні удари. Також по Покровську гатили. Бахмут, Костянтинівка це залізничні вузли.

Учора збирав на нараду очільників міст, військових адміністрацій з «північного куща». По Краматорську детально все проговорювали. Мер доповідав по кількості населення. Їх силою вивезти не можна. Якщо починається тиск, то частина людей висловлюють невдоволення: «Куди поїдемо?». Є приклад, за минулі два дні активізувалися бойові дії в населених пунктах, де лишилося 400-600 осіб. З них відразу з’являється 50 людей: «А вивезіть нас». Це в населеному пункті, де на половині уже стали сили РФ. Йдуть навіть стрілкові бої. На наступний день з тих заявлених 50 осіб 49 вивозимо. Але ризики для життя та здоров’я осіб, які проводять евакуацію, ніж у відносному спокої, це різниця колосальна. Тому звертався і буду звертатися до місцевих жителів — підходьте розумно до цього. Це і ваша безпека.

Таким чином нам дають можливість діяти більш впевнено по захисту нашої Донеччини.

Практично тільки вони. І на околицях міста і в тому районі, а він великий, тривають бойові дії. Ми закріплюємося для того, щоб ворог не пішов далі. Нищимо його, щоб не дати змоги реалізувати свої злочинні наміри і захопити всю область.

Відбулася під тиском міжнародних організацій. Російська Федерація і так звана ДНР намагаються піти «назустріч», як вони це називають, і організувати вивіз людей із Азовсталі і території міста. З домовлених 90 автобусів вони дали кілька одиниць. Їм вдалося доїхали до Бердянська. Евакуювали 79 осіб. Зараз вирішуємо питання по евакуації цих людей з Бердянськ (на моменту виходу вони дісталися до Запоріжжя. -). І не тільки їх. Якщо будуть масово доставляти до Бердянська, до Василівки чи до блокпоста, який межує з тимчасово непідконтрольною Україні територією, готові їх забирати. Уже формуємо ці колони.

Вкрай складна. Гуманітарну допомогу роздають росіяни, там, де можуть. У людей немає фраз «пішли по своїх домівках», натомість є «пішли до підвалів». Переміщуються від зруйнованих укріплень до тих, які вціліли. Гуртуються біля центру. Вуличні бої продовжуються. Палають ворожі танки. Наші захисники продовжують їх нищити.
Росіяни збирають по вулицях тіла тисяч загиблих маріупольців. Навіть викопують могили. Люди були поховані у домівках, дворах, подвір’ях. Тіла знищують або в Маріуполі або вивозять і знищують за межами міста. Роблять все, щоб приховати сліди звірячих убивств і злочинів проти мирного населення.

У нас багато списків, по яких працюємо для евакуації. Періодично контакти продзвонюємо. Якщо виходять на зв’язок, то одразу намагаємося сконтактувати.
Тут є прив’язка до мобільного оператора. Звичайно, що РФ буде намагатися поставити свої мобільні оператори або так званої ДНР. Але якщо є мобільний інтернет, люди можуть зв’язуватися. Дані перевіряємо.

Starlink — дуже гарна річ. Але його мінус в тому, що випромінює сигнал, який виявляють. Ракета б’є чітко туди, звідки йде сигнал. Це з нашого гіркового військового досвіду. Якщо ставиш за 100-150 метрів від укріплення, то потрапляння йде туди. Ця платформа дуже потужна для мирного часу. В умовах війни це треба враховувати.

Так. Звичайно командування Збройних сил і керівництво держави спілкуються із захисниками Маріуполя. Були вдалі спроби надання їм допомоги. Звичайно, не той обсяг, який необхідний. Питання деблокади складне. І я розумію наскільки важка ситуація в місті. Поки що наші захисники тримаються. Бойовий дух, незважаючи ні на що, не падає. Він незламний. Триматимуться, стільки скільки необхідно. Знаю точно, що переговори йдуть. Моє відчуття, що це питання все ж таки буде найближчими днями вирішене.

На жаль, ні. Скільки у нас із ними було переписки. Ми зверталися і до Папи Римського, до Міжнародного Червоного Хреста, Туреччини, Франції, Греції. Щоб вони допомогли, сприяли, були учасниками цих евакуаційних заходів. Результат той, який ми бачимо. Поки евакуюємо своїми силами.

Це і жертви пропаганди. І люди, які перебувають у полоні. Коли пістолет чи автомат ставлять до голови, то міняють риторику. Я з розумінням до цього ставлюся. Але це не значить, що людина змінить свої думки. Є і прихильники «руского мира». Але у мене в голові не вкладається, як людина, як жила останні вісім років у Маріуполі і бачила, як змінився Донецьк з сучасного у місто занепаду, може таке підтримувати. Там нема обстрілів. Йде руйнація, тому що в нього не вкладають кошти. Немає ніяких модернізацій.
На початку березня пропагандистські канали намагалися зняти сюжет і жителька Маріуполя відповідає: «Навіщо нас звільняти? Ми жили у розвинутому європейському місті». «Так, вы нас обстреливали». «Так хто вас обстрілював? У мене родичі у Донецьку живуть. Я знаю, що там відбувалося і як люди живуть з 2014 року. Тому не треба наше місто квітів звільняти від нас самих же».
Пропаганда є. І примусова депортація з Маріуполя свідчить про те, що це зовсім не те, на що вони розраховували. Зокрема, на території Донеччини і Луганщини. Людям є з чим порівняти.
З моменту, як очолив область, знаю, хто що робив. Бачив скільки зусиль витратили на те, щоб наша Донеччина швидко і ефективно розвивалася. Скільки коштів було вкладено у найбільше місто підконтрольної території Маріуполь, щоб воно було таким, яким його пам’ятаємо.

Це ще раз підтверджує, що орки хворі. Ну як можна готуватися? А про це заявляти? Маріуполь ущент зруйнований. А те що з електроенергією, комунальними системами, водозабезпеченням? Вони або не розуміють, або не хочуть визнавати, що це місто-привид. Там можливе відродження життя тільки при українській владі. Це наше місто. Ми готові відстоювати своє.

Про убивства підтвердити не можу. Табори працюють. Там йде відбір людей і подальший їх рух у бік Російської Федерації та окупованої території. Це машина РФ, яке бере свій досвід з концентраційних таборів СРСР. Їм важливо вивезти і розселити громадян України на території великої і занедбаної Росії. Чому вони пішли таким шляхом? У людей немає бажання виїжджати за територію України. Навіть у так звані ЛДНР.

Це треба спілкуватися з нашими громадянами, які повернуться з того пекла, куди їх відправляють. За нашою інформацією, тим, кого вивозять, дають довідки, де ставлять найменший граничний термін, через який вони можуть повернутися в Україну. Для росіян головне асимілювати українців на території РФ.

Є підтвердження про вивезених у Сибір і на Далекий Схід. Логіка їх зрозуміла це будуть райони депресивні, нерозвинені. Населені пункти, в яких треба збільшувати кількість жителів на квадратний кілометр. Це заслання без якихось умов для життя і без бажання туди їхати. Навряд чи це спрацює в РФ, бо в українців є любов до свободи і демократії.