«Зеленський не став Голобородьком. Перетворювався на Порошенка, тепер — на Брежнєва» — Анатолій Гриценко

У жовтні минає половина президентського терміну Володимира Зеленського. 48% українців негативно ставляться до можливого його балотування на другий термін. Такі дані серпневого опитування Центру Разумкова.

«Я приходжу на один термін. Усі політики думають не про те, що зараз треба вирішувати проблеми, а ким я буду через п’ять років і як так зробити, щоб я залишився», — казав під час виборчої кампанії тоді ще кандидат у президенти Володимир Зеленський. Вже за рік заявив, що подумає про другий термін. Якщо народ висловить велику підтримку. Зараз у команді президента переважають настрої, що йому потрібно йти на вибори 2024 року.

— Зеленський розчарував тих, хто очікував, що після його обрання президентом долар буде по 100 гривень. Що все обвалиться за кілька місяців. Так вважала, зокрема, команда Порошенка, — говорить в інтерв’ю Анатолій Гриценко, колишній міністр оборони й ексдепутат. — Розчарував тих, хто вважав: недосвідчений Зеленський не зможе опанувати систему влади. Натомість швидко підім’яв під себе всі її гілки. Зараз він на коні, керує всім. Крім окремих судових процесів — йому все підконтрольне.

Що з обіцяного перед виборами Зеленський виконав?

— Перше — пішов шляхом цифровізації. Друге — запровадив ринок землі, хоча це більше нагадує базар. Третє — будівництво доріг.

Решти — довгострокових стимулів розвитку економіки, серйозного зміцнення армії, стратегічного прориву — нічого з цього немає. Повний провал у боротьбі з корупцією — вся команда нею обросла. Включаючи монобільшість, татарових (Олег Татаров — заступник голови Офіса президента. За версією слідства, під час роботи в Укрбуді допомагав давати хабар експерту у справі «квартир для Нацгвардії». Збитки — понад 81 млн грн. -) та решту. Отут повне розчарування. Голобородьком Зеленський не став. Спочатку перетворювався на Порошенка, а пізніше — на Брежнєва. Бронзового, який сидить на троні, а навколо бігає «віцепрезидент» Андрій Єрмак.

Немає нової якості, яку очікували. І Зеленський уже не здолає корупцію. Усі ці фіктивні із заздалегідь відомим результатом конкурси у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру, Бюро економічної безпеки, ігрища з судом Вовка показують — президент вирішив контролювати й очолити процес, а не зрубати коріння корупції.

За другу половину терміну він може зробити якісний ривок?

— Для тих, хто мислить, Зеленський уже став розчаруванням. У перші пів року він мав оговтатися і призначити на посади професіоналів, яким делегує повноваження, аби виконували функції держави. Цього не сталося і вже не буде. Очевидно, для Зеленського ключові параметри чи вимоги при призначенні чиновників не професійність, порядність і патріотизм, а лояльність, повна відданість і відсутність будь-яких публічних кроків, які поставили б під сумнів велич президента. Навколо мають бути сірі миші, які тихо виконуватимуть будь-які завдання з Банкової. Навіть безтолкові, не забезпечені ресурсами.

Особисто вказівки президента чи і керівника його Офіса Єрмака?

— Якби останній говорив щось неузгоджене з президентом, був би скандал.

Зеленський заявив, що буде з Єрмаком до кінця. Хоч того жорстко та справедливо критикують. Але Зеленський дав йому повний карт-бланш довіри. Нехай тоді споживає наслідки.

Які вони будуть для президента і країни?

— Візьмемо сферу безпеки. Замість серйозно зайнятися мотивацією солдат, то їм заморозили грошове забезпечення. Воно не зростає вже понад два роки. Затримують різні доплати. Це підриває довіру до держави.

Натомість все більше вкладають у «велике крадівництво». На наступний рік на програму «Велике будівництво» виділяють 125 мільярдів гривень, а досить і 25 мільярдів. Не дороги зараз пріоритет. Решту 100 мільярдів треба поділити. Половину — на зміцнення оборони та мотивацію військових служити й захищати. Іншу — на енергозбереження. Щоб ми забули про тему російського газу. Аби всі ігрища на московських чи європейських біржах не торкалися нас узагалі. Голова Нафтогазу Вітренко говорить, що в нас є 20 мільярдів кубів власного видобутку газу й ще 30 мільярдів — наша потреба. Так збільшуйте власний видобуток, бо його останні роки зменшували. Отут хай президент проявить авторитарні замашки. Нехай їздить по родовищах і дивиться, що вони роблять. Друге — треба провести паспортизацію будинків із тепловізорами. І починати заходи із теплоізоляції, де йде найбільший витік енергії. Аби зменшити витрати до 60 відсотків. Тоді в нас до завершення каденції президента якраз і буде забезпечена повна незалежність від російського газу. Нехай Зеленський це зробить і, тоді йому можна буде ставити пам’ятник. Але він не хоче таким займатися. Йому цікаве будівництво доріг, бо це піар.

Днями стріляли в машину першого радника президента Сергія Шефіра. В їхній команді заговорили, що це сигнал від олігархів.

— Ми побачили швидку і пряму, як валянок, реакцію з Банкової. Мовляв, це все через боротьбу з олігархами. Стріляли по машині і в бік водія. Це не був професійний убивця. Тим паче Шефір — ключовий комунікатор Зеленського з олігархами. Не раз фіксували, як він із ними мирно зустрічається. Там немає конфліктів.

Сталося це якраз напередодні прийняття закону по олігархах. Побачимо, хто виграв від загострення ситуації і швидкої реакції правоохоронців. Служба безпеки стоїть на вухах, генпрокурорка на місці, Зеленського розбудили серед ночі, бо якраз був із візитом у Сполучених Штатах Америки. Ще Зеленський не опублікував заяву, але його прессекретар сказав, що президент не зупинить боротьбу з олігархами. Прямо направляють стрілки. Турбує така швидка реакція влади, де слідчому чи оперативнику вже вказують, у якому напрямі шукати. Це злочин, але на нього має бути чесна відповідь.

Влада хоче це повісити на когось із олігархів?

— Або політиків. Представник президента Михайло Подоляк сказав, що це можуть бути ті, хто не мають суспільної підтримки й виступають проти деолігархізації. Тобто, олігархи та політики, яких ті годують. Опозиція? Тоді хто саме? Порошенко? Тимошенко? Медведчук? Кличко? Разумков? Яценюк?

Генпрокурорка Ірина Венедіктова заявила, що стрільба по авто Шефіра — це виклик правоохоронній системі. А як бути з іншими резонансними справами, які роками не можуть довести до кінця?

— Це виклик. Шефір є другом і бізнес-партнером Зеленського. Не хотілося б, щоб постріли по його машині сприймалися генпрокуроркою важливішими, ніж убивство журналіста Павла Шеремета, полковника Максима Шаповала, інших резонансних злочинів, які стаються з маловідомими людьми.

На Шефіра Зеленський переписав своє майно. Він швидше друг президента й завгосп, а не топчиновник. Чому тоді стрілянина по його авто має турбувати генпрокурору більше ніж реальне вбивство військових, які протистоять ворогові на фронті? Краще Венедіктова промовчала б.

Ви говорили, що Зеленський «монополізував владу, аби сконцентрувати на собі фінансово-економічну систему». Які бачимо наслідки зараз і що тоді чекати до кінця його каденції?

— Багато чого залежатиме від економічного стану, фінансових проблем у Європі та світі, від інтенсивності ковіду. Від ситуації на ринках, куди йде наш експорт. Бо 50 відсотків нашого ВВП йде з експорту, й ми чутливі по надходженню валюти. Є багато факторів, важливіших за саму систему влади. Якби в Зеленського було стратегічне бачення рівня Ататюрка, Тетчер, Рейґана, де Голля — хай концентрував би на собі владу, аби зруйнувати олігархат. Не через відосик, а Антимонопольний комітет — аби не було монополій і диктату цін. Аби зруйнувати офшорні схеми, через які витікають десятки мільярдів. Аби відновити справедливість у видобутку корисних копалин — встановити справедливі рентні платежі. І не такі, які тішать олігархат і забезпечують притік кешу. Встановити справедливу судову систему. Якби на це пустив монополізм влади — люди це сприйняли б.

У квітні Зеленський вніс як невідкладний законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду Києва. В народі його називають «вовчим». Але досі цей закон ніхто не голосує. Коли треба було голосувати герб, то збирали депутатів улітку, і все проходило. Мати повноваження — ще не означає грамотно їх використовувати.

Президент не хоче чи не дає це зробити оточення?

— За Зеленського проголосували 73 відсотки. Тобі довірили — керуй. Якщо хтось не дає, то назви і звільни. Або віддай під суд. Оскільки цього не бачимо, значить ніхто не заважає. Жодного демаршу не було. Подав голос спікер Разумков, то його зараз з’їдають. Але він не в системі виконавчої влади, де приймають рішення, про які говоримо. Та й не можна перебільшувати ролі спікера. Бо голосує зала.

Як охарактеризували б ці два з половиною роки Зеленського?

— Схоже, наче дали машинку з великою кількістю кнопок і лампочок, які миготять. Отак на них тиснуть підряд — якісь ноунейми з’являються при владі й роблять щось безсистемне. Зараз кризова ситуація в економіці, соціальній сфері, освіті. Хотілося б, щоб влада працювала й менше піарилася. Аби кожен новий тиждень давав упевненість, що рухаємося правильно, стає спокійніше, чесніше. Цього немає. Є суєта суєт із проникливими відосиками, які доходять до тих, хто не замислюється. Ті ж, хто думають, все більше ідуть у внутрішню еміграцію.

2019 року Зеленський обіцяв, що в наступний опалювальний сезон буде вдвічі нижчий тариф на опалення. Не відбулося. Деякі тарифи значно зросли. Натомість його виборці радіють черговому відосику. Не вийшло — перепроси і більше не обіцяй. Але ж порожні обіцянки продовжуються.

Що характерно, в Зеленського проявилася нетерпимість до критики, чого раніше не помічали. Таке було в Порошенка, Януковича, трохи менше в Ющенка. Медіа, які його критикують, перестають запрошувати на публічні заходи з президентом. Це страусина, слабка політика.

До 2024 року з’явиться реальна альтернатива чинному президентові? З якого середовища? Зараз називають спікера Разумкова, столичного мера Кличка.

— У Зеленського є великі шанси піти на президентські вибори і знову перемогти. Хоч у передвиборчій програмі обіцяв іти лише на один термін. Уже команда Зеленського починає готувати громадську думку, що той не встиг усе втілити. Народ попросить, і він піде. Зараз у нього найбільші шанси. Чи може хтось новий з’явитися при тотальному контролі правоохоронної системи, фінансових потоках — не знаю. З 35 мільйонів народу тільки мільйон думаючих. Переможе найепатажніший. І це не позитивна перспектива.

На даний момент куди Зеленський рухає країну? Можливий розворот у бік Росії чи Китаю?

— Іде жорстке та тривале протистояння між США та Китаєм. Україна змушена у військовій сфері й технічному співробітництві обирати, з ким бути. Ми — з Америкою. З цієї теми Зеленський не зійде. Зокрема, через економічну та фінансову нестабільність.

Були побоювання і звинувачення від опонентів, що він швидко здасться Росії. Не відбулося. Путін хотів би повернути нам вороже, з російськими паспортами ОРДЛО і тим самим підірвати Україну. Зеленський переконався, що швидкого рішення цьому немає. Хоч заявляв, що «надо просто перестать стрелять». Не виходить. Чи пропонував «посмотреть в глаза Путину». Подивився? Ворожий сірий погляд без жодних шансів. Тому під крило Росії ніхто не піде. Це не так просто реалізувати, бо порвало б країну на два шматки. Спричинило б внутрішні потрясіння і в парламенті, і на вулицях. Всі останні рішення Зеленського, зокрема, укази й законопроєкти — кінцева мета вступ у НАТО, що Росія — ворог і загроза. Путін, Лавров та інші називають нашу владу найгіршими словами. Як і попередника Зеленського — Порошенка.

Київ і Москва ведуть перемовини щодо зустрічі президентів. За яких умов нам це було б вигідно?

— Немає жодного сенсу в таких зустрічах. Чи збирати «нормандський формат». Це нічого не дає. Результату не буде. Якщо хочеш зустрічі — будь готовий капітулювати. Та й Мінськ Росія давно вже поховала.

Треба усвідомити, що ОРДЛО в такому вигляді, як зараз, нам не потрібне. Це шматок Росії з їхнім рублем, громадянами РФ, які вороже налаштовані до України. Треба зміцнювати те, що в нас залишилося. Економіку, армію, долати корупцію — на що Путін точно не впливає. Не він корумпує нашу систему, не він доплачує доларами монобільшості, не він на митниці влаштовує контрабандні схеми. Отут команді Зеленського треба працювати. Щоб коли піде з посади і знову стане бізнесменом, міг нормально працювати. Щоб міг розраховувати на справедливе судочинство. А не щоб проблема вирішувалися по дзвінку якогось судді Вовка чи Чауса.

Питання Донбасу та Криму відкладається на десятиліття. Це не означає, що треба мовчати. Великий плюс, що є «Кримська платформа». Витиснули максимум. На всіх майданчиках ООН, ОБСЄ нехай Зеленський доносить біль і проблеми України. Але ходить не з простягненою рукою, а показує результат. Щоб кожна зустріч із зарубіжними партнерами вселяла впевненість, що він — людина слова.