Борислав Береза: Мер Києва несе відповідальність за тих, кого призначає, і ризикує своєю репутацією

Борислав Береза – політик зі стажем. У 2014 році був обраний народним депутатом України від Києва,  був заступником голови Комітету Верховної Ради з питань запобігання і протидії корупції. Представник України у ПАРЄ. Двічі балотувався в мери Києва. У 2015 році разом з Віталієм Кличком вийшов до другого туру. Активно займається громадською діяльністю. 

За його словами, все, що відбувається в Києві, — дуже болить. Київ — дуже красиве місто. Але, на жаль, сильно спотворене через неефективне управління і суцільну корупцію. І проблеми столиці України ніхто системно не вирішує. Тому що політики, які керують державою і містом, розглядають Київ, як перевалочну базу. 

Про ключові проблеми Києва, як питання із заторами швидко і якісно вирішують в інших країнах, що буде, якщо не зупинити хаотичні забудови,  — в інтерв’ю для Kyiv.Press розповів Борислав Береза. 

Найголовніша проблема Києва – затори 

Ви – двічі  балотувалися в мери Києва — в 2015 і 2020 роках.  Які ключові проблеми міста Ви бачили тоді і зараз? Що змінилося в Києві? 

Найголовніша проблема Києва – затори. Через неправильно збудовану систему транспортних розв’язок погано   розподіляються потоки. Ще затори  виникають через щільну забудову, бо люди не забезпечені розв’язкою, щоб залишати ту чи іншу локацію. Якщо в найближчі два роки цю проблему не буде вирішено, то Київ загрузне в заторах і розв’язати її потім дешево і ефективно не вийде.

Друга проблема – незаконні забудови та їх хаотичність. Зростає щільність забудови і йде велике навантаження на стару інфраструктуру – тепломережі, каналізацію. А нової немає. І далі буде лише гірше. Через незаконну забудову знищують зелені зони, зносять історичні будівлі, руйнується архітектурний ансамбль міста. Незаконна забудова знищує обличчя Києва та негативно впливає як на життя в місті, так і на його привабливість як туристичного центру.

З перших двох проблем виникає ключова – питання з екологією. У Києві брудне повітря, брудна вода, зростає кількість серцево-судинних захворювань і  захворювань дихальних шляхів. У результаті люди вкладають багато грошей у здоров’я. Кияни заходять на небезпечну територію.

Про хаотичність забудови говорять давно і багато. Ви на виборах у 2015 році піднімали цю тему. Чи є якісь законопроєкти, рішення влади, які б вплинули на ці негативні для міста процеси?

У  2015 році під час візиту до Києва представників Венеційської комісії  я з ними зустрічався як представник делегації Верховної Ради в ПАРЄ. І почув від них приголомшливу фразу: «Суворість українського законодавства компенсується не обов’язковістю його виконання». І це для нас велика проблема. 

Приміром, є історичні будинки, які заборонено зносити, але їх постійно  руйнують. Минулого року така будівля була знесена на Саксаганського, 76 — двоповерхова садиба середини XIX століття. На підставі чого? Чи заарештовано забудовників і тих, хто дав вказівку на знесення? Чи йдуть слідчі дії? Скоріш за все, ні.

У Києві депутати на земельній комісії  часто ухвалюють рішення на користь забудовника, а не киян. Але ж  без дозволу мера Києва  ніхто не може забудовувати. Не уявляю, щоб знесли щось на площі Гутенберга або в парку Оранжереї в Страсбурзі.  Чому я впевнений, що без дозволу мера Парижа не буде не тільки зносу, а навіть реставрації будівлі, якщо це може змінити її зовнішній вигляд? Чому я знаю точно, що у Відні не може бути вирубано частину парку Шенбрунн  чи щось знесене на Штефансплац? А в Києві можна спокійно спостерігати, як на Майдані хтось прибудовує балкон чи поверх на історичній будівлі.

Це відбувається з трьох причин. Перша — люди плюють на закони. Друга – влада не переслідує тих, хто порушує закон. Третя – ті, хто порушує закон, традиційно відкуповується. У результаті програють кияни, які страждають від того, як деформовано місто, як воно стає потворно страшним. 

Ще у 2010 році після приходу Януковича до влади законодавство, пов’язане із забудовою, було зруйновано так, щоб організувати максимально комфортні умови для забудов корпорації Януковича-молодшого (Олександру – ред.).  

Коли я був народним депутатом, то разом з колегами  намагалися розробити  законопроєкт, який би зобов’язав забудовників грати за одними правилами. На жаль, більшість забудовників відмовилися брати участь у розробці документа. Причина проста – багато хто погоджувався платити гроші замість того, щоб усе робити за нормативами. Дотримуватись будівельних нормативів багато хто не хоче. 

Нещодавно була пожежа в багатоповерховому будинку в Києві. З’ясувалося, що не працювала пожежна система на багатьох поверхах, бо  була на ремонті. І забудовник не несе відповідальність за те, що здав неякісну сигналізацію. 

У Верховній Раді зараз лежить законопроєкт авторства глави партії «Слуга народу» Олени Шуляк, який є відверто лобістським. Якщо за нього  проголосують, то забудовник фактично контролюватиме сам себе. Документ знімає багато обмежувальних норм на користь недобросовісних забудовників.

Ви говорите про недобросовісних забудовників. А є й добросовісні?

Є. Вони працюють із так званим преміум-класом і намагаються надати максимально комфортні послуги своїм клієнтам. Тому добре вкладаються у забезпечення будинків. Ті ж, хто будує економ-житло, часто вводять будинки в експлуатацію через суди. Бо хочуть за дві копійки звести будинок і отримати максимальний прибуток. Деякі захоплюють землю, яку Київрада не виділяла. Відома історія з Войцеховським (засновник групи компаній «Укогруп» Анатолій Войцеховський, проти якого порушені кримінальні провадження – ред.). І таких історій багато. 

Наприклад, урочище Бичок у Голосіївському парку. Там у 2016 році там почалася вирубка лісу, що заборонено. При цьому на засіданні суду обурені екологи кажуть, що будувати  не можна. Те  саме  каже Міністерство екології, а місто стверджує, що претензій до забудовника немає. Як таке може бути?

Чому  Кличко не реагує на те, що зараз відбувається на Микільській Слобідці? А він присягався у 2015 році, що там буде все нормалізовано. Мер Києва  несе відповідність за тих, кого призначає,  і ризикує своєю репутацією. Отже, треба або знімати таких людей з посади, або не призначати тих, хто явно йде в міську владу заробляти гроші, а не виконувати свої обов’язки.

Ще приклад – Подільсько-Воскресенський міст. Це не лише довгобуд з невиправданим бюджетом. Питання його ефективності. Міст упирається в маленьку вулицю з дорогою, де по одній смузі в кожну сторону. Як тільки його відкриють, у районі Лівобережної буде такий затор, якому позаздрять затори на Хрещатику. Це не вирішення проблеми, а поява ще однієї. І на це махнули рукою. 

Шулявський шляхопровід, де міст стомився і «приліг». Ціна мосту зростає, а якість падає. Ми розуміємо, що просто освоюється бюджет Києва. При цьому міст завдовжки кілька кілометрів у Китаї, який будували місяць, набагато дешевший. Питання: чому в Києві будують так довго й так дорого?

На мосту Патона обмежили рядність, і весь ремонт закінчився.  Було опубліковане відео, де відвалюються шматки мосту.  За це несе відповідальність КМДА  та Київрада. Вони неправильно і неефективно адмініструють місто. 

У 2006 році я вперше потрапив до Китаю і був у Шанхаї. Тоді там були величезні затори. У 2011 році знову туди приїхав, і заступник мера мене возив містом і показував, що заторів уже  немає. Вони перенаправили рух у місті, зробили багаторівневі дороги. Комп’ютер практично організовує всю логістику.  А в Шанхаї  мешкає понад 40 мільйонів людей! В Україні мало хто цим цікавиться. А у Києві й поготів. Інакше б уже зробили. 

Чимало політиків розглядають Київ, як перевалочну базу 

Не бачать у КМДА та Київраді вирішення питань через непрофесіоналізм чи інші причини?

Тут поєднано кілька факторів: некомпетентність, корумпованість усієї системи в Україні та небажання людей, які прийшли служити місту, виконувати свої обов’язки. Вони прийшли служити своїм спонсорам і своєму гаманцю. Є частина депутатів, які борються, намагаються  щось зробити. Але, на жаль, один у полі не воїн.

У Києві корупція  від кришування Офісом президента певних осіб до  депутатів Київради, які беруть участь у корупційних схемах. Це всі знають. Коли публікують розслідування, де вказано, що сестра Миколи Тищенка (народний депутат від «Слуги народу») бере участь разом із Віталієм Комарницьким (за даними ЗМІ – людина президента в Києві – ред.) у розподілах грошей, то розуміємо, що відбувається. Або, коли людину глави ОПУ Андрія Єрмака призначають у КМДА, також розуміємо, що це не через те, що він професіонал, а тому, що він його кум. 

Коли Кличко перед виборами говорить, що ми запустимо метро на Троєщину, то знає, що це популізм. Але водночас знає, що метро на Троєщину запустити можна. Він повинен розуміти, що ціна питання не так іміджева, як комфорт у відчуттях. Люди хочуть нормально жити. Кличко розповідає, що це складно. А потім з’ясовується, що за цим стоять люди, котрі займаються перевезеннями. Із Троєщини щодня на правий берег їде 250 тисяч людей,  які платять по 8-10 гривень. Це дуже великі гроші. Хтось дуже не хоче, щоб ці гроші йшли повз  їхніх  кишень.

Тому поміняти лише одну людину не можна. Уся система прогнила. Чи можна її змінити? Так. Але треба починати з самих киян. Якщо кияни погоджуються, що біля них зводять будинок, вирубуючи сквер, і вони готові купити там квартиру, жити в не комфорті, то що тут можна говорити? Порятунок потопаючих – справа рук самих потопаючих.

До речі, Кличко пообіцяв, що у наступному році буде новий Генплан Києва. Яка ваша думка?

Давайте подивимося, яка за рахунком у нього ця обіцянка. А що буде у цьому генплані? Я маю підозру, що легалізація всіх незаконних забудов. Якщо головна мета – легалізація незаконних забудов, а не реальний розвиток міста, тоді горе Києву.

Мають бути громадські слухання.

Імітація громадських слухань була щодо закону про столицю, яку провели «Слуги народу». Підозрюю, що імітуватимуть і з генпланом. Погано те, що ніхто не думає, що буде завтра. Київ – найкрасивіше місто, яке понівечене. Чи можна його відреставрувати та зробити знову привабливим? Важко. Але є багато рішень, які давно назріли. І чи будуть вони вирішені, залежить від того, хто житиме в Києві і як. 

Чимало політиків розглядають Київ, як перевалочну базу. Пожили тут, заробили  — далі Варшава, Прага, Лондон. І вони не робитимуть нормальним місто для себе та своїх дітей.  Усі проблеми вони сприймають. як тимчасовий дискомфорт. Щоб потім жити у Відні,  Мюнхені або  Страсбурзі, де з крана можна спокійно пити воду. Як у кіно: прийшов, украв – у в’язницю. У нашому випадку – поїхав із країни.

Я спілкувався із заступницею  мера Страсбурга – вона дочка мігрантів із Марокко — і спитав: чим живе зараз місто? Вона відповіла: ми обговорюємо формат лавок. Тому що нинішні незручні для людей похилого віку. Вони глибокі, а суглоби в людей травмовані. За її словами, це все серйозно, тому що вона теж буде в такому віці і їй доведеться сідати на лавки. Ось це гарний та практичний підхід. Вона думає про своє майбутнє у цьому місті. 

У Страсбурзі безшумні трамваї, бо міська влада живе на тих вулицях, а не в Конча-Заспі, як у нас. Мені часто скаржаться кияни, що на бульварі Лесі Українки та вулиці Шота Руставелі ночами стоїть рев від гоночних автомобілів. Хтось із цим бореться? Ні. Тому що там не живуть люди, які керують містом та країною. 

Коли мене запитують: з чого б ви почали зміни в Києві, то  провів би аудит всього, що є, оцінив потенційні можливості міста і визначив кілька напрямків. Як мінімум: стоп незаконним забудовам та продовженню спотворення архітектурного обличчя Києва. А потім зробив би кілька красивих проєктів, щоб Київ став привабливим. У Страсбург їздять з усього світу подивитись район Петі-Франс  – маленьку Францію. Заїдьте на Поділ – прекрасний Петі-Франс, але тільки у потворному стані. Зруйнований, з моторошними дорогами, як після бомбардування.

Коли ви приїжджаєте до Мюнхена, то гуляєте великою пішохідною зоною від Мар’їн-плац до Карл-плац. Ці пішохідні локації – ядро та тяжіння для багатьох туристів. Хтось приїжджає гуляти, хтось на шопінг чи випити пива і вдихнути відчуття міста. У Києві локацій багато, але всі розкидані і немає єдиної гармонії. Треба створювати велику красиву локацію. Я почав би з набережної. Київ одне з небагатьох міст світу, де набережна не є магнітом та пішохідною зоною для більшості киян. Бо там немає, де гуляти. 

Ще за часів Кучми був проєкт, який передбачав направити  весь трафік під землю, а в центрі все зробити пішохідною зоною. Забудувати ресторанами, бутіками, як на набережній у Барселоні. У нас ніхто не дивиться на це глобально. 

Нещодавно я прочитав, що голову київського БТІ Василя Сенчука, який працював на держслужбі багато років, призначили керівником Вишгородської райдержадміністрації. При призначенні він задекларував 16 мільйонів доларів. Запитання: чому ні в кого, і НАЗК також, не виникло питання: звідки у вічного держслужбовця такі гроші? Усі посміхаються, бо розуміють,  звідки. 90% людей, які йдуть працювати у  держслужбу, сприймають це  як можливість збагачення. А 10%, що залишилася, потім або йдуть із держслужби, або стають такими самими.

Якось  Каха Бендукідзе (грузинський політик) розповів мені: якщо в банку із солоними огірками покласти свіжий, решта не стане свіжими. Просто цей стане солоним. Я відповів: що в банку треба поміщати не огірки, а каміння, яке не піддається впливу агресивного середовища і не змінить своєї якості.

Але ж  є парк «Наталка» — дуже популярний у киян.

Парк «Наталка» — дуже гарний. Але я бачив, скільки коштував парк «Наталка», і знаю, скільки коштує такий самий парк у Страсбурзі — в чотири рази дешевший. Хоча зарплати в Європі значно вищі, будматеріали і послуги дорожчі. 

У 2017-2018 роках наприкінці грудня виділили 900 мільйонів гривень на озеленення Києва. Наголошую: наприкінці грудня! Озеленення у грудні – найвдаліша історія. Ми потім порахували, що на  озеленення одного квадратного метра пішло 22 тисячі гривень. Ви вірите, що за такі гроші озеленяли квадратний метр на Троєщині? Просто за один парк «Наталка» можна було збудувати чотири. 

З якихось причин  хтось додумався на Хрещатику садити туї замість каштанів. До цього каштани там виживали. Але туї дорожчий і в когось був інтерес. У нас влада ігнорує та плює на ситуацію.

Тобто у Києві взагалі нічого хорошого не робиться?

Робиться. Питання: якою ціною. Парк «Наталка» зроблено якісно. Але дуже дорого. Або велодоріжки. Вони  мені подобаються. Але не тоді, коли ведуть вулицею Ярославів вал уздовж Золотих воріт і на перехресті з Володимирською раптово  закінчуються. Далі що — взяв велосипед на плече та поніс? На Пушкінській також різко закінчується велодоріжка. Не будують із нізвідки в нікуди. Є поняття маршруту.

Є цікаві новації в Києві. Зокрема, доплати за садок. Київрада ухвалила відповідне рішення. Тому  що багато дітей  не можуть ходити в комунальний садок, бо їх немає. Тому ходять у платні. Для компенсації таким сім’ям виділятимуться гроші. Але погано, що не будують нові садки. Бо планується новий мікрорайон, де де-юре має бути садок, а де-факто  — ні садочка, ні школи. Тобто,  коли місто приймало будинок, погодилося з цим.

У метро нарешті з’явилися дефібрилятори для порятунку людей. І нещодавно врятували людину. Але чому  зроблено тільки зараз і коштувало стільки зусиль? У всьому світі в метро це все давно є.

Київ розвивається. Але що мені не подобається – ущільнюється замість того, щоб розширюватись. Межа міста досі не чітка. В області трохи крадуть від Києва ліс та землю. Чому київська влада поводиться, як необачний господар? Є хороше, але погане помітніше. 

Політик-Тищенко – смішно, але він вірний Офісу президента 

Віталій Кличко пропонує повернути райради. Як це змінить систему управління в Києві, наскільки такий крок буде ефективним? 

Дуже багато людей хочуть райрад, бо вважають, що вони займатимуться їхніми питаннями на місцях. Але треба подивитися на депутатів Київради, які не завжди опікуються питаннями свого округу. На Русанівці мені місцеві жителі кажуть: ми знаємо, що цей депутат краде, але, на відміну від інших, хоч щось робить. Тому ми його переобираємо. Філософія киян: хоч щось робить. Сумнівна філософія та сумнівний результат.

Так і з райрадами. Сумнівна історія, яка не має гарантованого позитивного продовження. Якби райради виконували свої функції, як і мусять, то це добре. Але підозрюю, що буде ще одна годівниця з розпилом бюджету на місцевому рівні. Коли місто вирішуватиме,  давати чи ні гроші. І ділитися в районі треба буде з кимось у місті. 

А чи можна уникнути такого сценарію?

Депутат Київради є представником мешканців Києва. Але в нас така система виборів, що деякі округи взагалі не мають свого депутата. Спочатку треба змінити цю систему, яку скопіювали з виборів законодавчих зборів Санкт-Петербурга. І там від неї відмовилися, усвідомивши її ідіотизм. Треба дивитися, кого вибираємо. Коли я йшов на вибори, то чітко казав: ви обираєте забудовників, ділків та корупціонерів. А люди все одно їх обрали. І це призвело до того, що вони пиляють Київ та знищують його історичне обличчя.

Я займався питаннями керування Страсбургом, Мюнхеном. Бачив, як у Баку серйозно змінили зовнішній вигляд міста за рахунок фасадів хрущовок. Таке відчуття, що  ходиш Віднем або Будапештом – такі гарні будинки стали. Дороги в Баку  гладкі, як яйце. Переходи чисті та без торгових зон. І скрізь зі спусками для людей з інвалідністю. У серпні, коли я гуляв набережною в Баку, побачив, що побита плитка. Через 3-4 дні плитка була відремонтована.

При цьому нещодавно спускався від Міжнародного центру культури  вниз Інститутською. Там сходи були роздовбані п’ять років тому, десять років тому, п’ятнадцять років тому! І такі самі зараз, і ти думаєш, як би не впасти.

На Хрещатику багато що потребує ремонту. Коли я чую, що Кличко готовий провести реставрацію Хрещатика за мільярд гривень, це чудово. На Майдані плитка біля фонтану у страшному стані. Але хай подивиться, у якому стані Поділ. Саме Поділ може стати перлиною туризму для Києва та України. На жаль, цим не займаються. Мені це болить.

А виїзд із Троєщини по вулиці Бальзака. Там вранці каву можна продавати прямо в заторі. Якщо ти не встиг виїхати з Троєщини о 7.15 – сидиш у заторі надійно та довго. Так, може, розширити виїзд із Троєщини? Змінити розв’язки, метро направити. До речі, у всьому світі існує правило: якщо в машині їде чотири особи, вони мають право пересуватися смугою громадського транспорту. Тому що виконують функцію таксі. В Ізраїлі у містах люди так домовляються їхати на роботу. У такий спосіб зменшують потік машин. Замість чотирьох їде одна. По-друге, це дешевше. І розвантажує громадський транспорт. Суцільний позитив. В Україні такого рішення немає. Логіка в Україні під час ухвалення рішень завжди на останньому місці.

Нещодавно був презентований проєкт закону про столицю, яким пропонується розділити посади мера і глави КМДА. Ви назвали закон реальною узурпацією  влади для задоволення амбіцій президента Зеленського. До яких конкретних наслідків може призвести цей закон? 

Я проти цього закону,  хоча не симпатик Кличка. Але його обрали кияни. А проєкт закону про столицю — спроба Офісу президента  центральної влади взяти під контроль ділянку, яку вона ще не мала. Усунути Кличка – це бажання сісти на фінансові потоки, підкорити собі столицю та мінімізувати вплив політичного конкурента. При цьому Банкову не хвилює, що це рішення порушує ухвалу Конституційного суду від 2003 року, яка забороняє розділяти функції мера та голови КМДА. 

Зеленський зараз і так має максимальну кількість влади. Його генпрокурор, голова СБУ, Кабмін та Верховна Рада, ДБР. Мало? У нього ж нічого не виходить. У Зеленського реально немає позитивних історій. Провал на провалі. І він хоче контролювати й Київ. Так покажи позитивний результат для початку.

Але ж Кличко є, за що критикувати. Можливо, варто розділити ці функції для балансу?

Балансу у владі не буде. А лише протистояння. Кличко захищатиметься. Він скаже:  забрали КМДА, ми створимо виконкоми, згідно із законом. Це блокуватиме роботу КМДА. При цьому бюджет столиці ухвалює Київрада. Голова КМДА  призначається президентом  і робитиме те, що скаже президент. Щоб мер Києва пішов на уклін президенту і з ним погоджувався у всьому, щоб у нього не було політичних амбіцій і бажання бути в опозиції. Не товаришуєш із президентом, то шансів повноцінно керувати Києвом у тебе немає.

Цей закон недемократичний. Нещодавно Рада Європи сказала, що у законопроєкті багато чого так і не змінили. Європейці розглядають будь-який закон через призму верховенства права. І там не можуть собі уявити, що голова КМДА виконуватиме прямі вказівки президента. Коли дискутую з колегами з Ради Європи, завжди пояснюю, що вони не розуміють, як діє закон в Україні. Президент може  зателефонувати в суд, і той  ухвалить рішення. Вони не вірять. Свого часу в Україну приїжджала делегація ЄС з прав людини і була у Верховному суді. Главу  суду запитали, що за телефон на його столі без циферблату? Він відповів: зв’язок із президентом. Він дзвонить, коли йому треба. Суддю запитали, чи він може зробити так само? Він сказав: ні, звісно. Для європейців це був шок від правового нігілізму в Україні.

Ви пишете, що новим головою КМДА може стати Микола Тищенко. Це буде скандальне рішення. І які наслідки це може мати для Києва та киян?

Це не єдине скандальне рішення Банкової. Шоумен (Олександр Скічко – ред.) – голова Черкаської області. Або глава фракції «Слуга народу» каже, що в ДНК кожного українця зашита корупція. Це нормально?!  Іміджева складова для влади  нічого не значить. В Україні погано працюють репутаційні інституції. Більшість політиків репутацію не цінують.

Політик-Тищенко – смішно. Запитайте його про ідеологію, що йому ближче: ліві погляди, правий рух чи центризм? Що формує його політичні погляди, які  політичні постаті вплинули?  Думаю, почуєте одкровення, серйозніше його слів про телятину за 20 гривень або гречку за 12. Зате Тищенко гарантовано вірний Банковій, підкоряється Єрмаку – він його кум. А це кругова порука. Зеленський шукає не компетентних, а вірних. Тищенко має зібрати голоси за закон про столицю і тоді сяде на потоки в Києві.

Місяць тому я був у Естонії на форумі Східного партнерства. Один із українських журналістів запитав: Вас запрошують на такі заходи, але у вас не з’явилася нова земля, фірми, мільйони. Ви вважаєте, що це все варте того? Я відповів, що хочу показати, що в Україні політика може бути політикою. А  не бізнесом. Він сказав: Ви ще не подорослішали.

Кличко заявив, що якщо треба, він піде в президенти. ЗМІ пишуть, що в Офісі президента вважають Кличка найсерйознішим конкурентом. Яка ваша думка?

Кличко може бути конкурентом Зеленського. Він має політичний бекграунд. Зараз є запит: щоб особа була популярною та впізнаваною, але без шлейфів у політиці, проте з бекграундом. Кличко підходить під цю модель. Все можливо. Але Зеленський боїться будь-яких кандидатів, які мають найменший шанс виграти. Його оточення розуміє: якщо Зеленський втратить владу, то всім доведеться відповідати за законом.

Ви доросли до продовження політичної кар’єри? І де саме?

Я і так діючий політик. Я впливаю на ухвалення рішень, на мене бурхливо реагують на Банковій. Я був одним із тих, хто довів, що приватизація заводу «Більшовик» була непрозора і фальшива. Це призвело до відставки керівника Фонду держмайна Дмитра Сенниченка. Мені вдалося виключити українського актора із санкційного списку, куди його внесли помилково. А керівника відділу СБУ було звільнено. Я впливаю на події, хоча не при владі. Я з тих, хто дратує владу, бо адресно вказую на її  помилки. Багато хто пише про Зеленського та Єрмака, але реагують вони на критику кількох людей.

Тобто Вам комфортно так чи це перепочинок?

Виборів наразі немає. Я думаю, чи варто мені повертатися до активної політики. Мене більше цікавить виконавча влада. У нас великі  провали на інформаційному фронті. Інформаційною політикою держави  якісно ніхто не займається. Протидіяти російській пропаганді та загрозі в рамках гібридної війни – важливий напрямок. Цим я б із задоволенням зайнявся. Міністерство інформполітики – те, що мені подобається і що я розумію. 

У ПАРЄ ми проводили інформаційні війни і завжди успішно. Завдяки нам російський депутат Слуцький не став віце-президентом ПАРЄ. Після нас – за Зеленського, де в делегації більшість представників з фракції «Слуга народу»,  депутат держдуми РФ Толстой став віце-президентом. 

З Києвом своїх перспектив не пов’язуєте?

Кияни зробили свій вибір. Я двічі намагався стати мером. Кияни зараз не мають запиту на якісну зміну життя. Більшість мешканців міста  мають нещодавні зв’язки з Києвом. Коли запит буде змінено, тоді можна буде знову йти на вибори, щоб  намагатися щось зробити.

Автор – Інна Жолобович