Юрій Сиротюк: У Києві, якщо хочеш зробити щось для громади, – це донкіхотство

Юрій Сиротюк пройшов серйозну політичну школу. Від активіста правої партії  ВО «Свобода» до народного депутата і лідера фракції у Київраді.  Брав участь в АТО. У 2015 році Юрій Сиротюк був заарештований за підозрою в участі у масових заворушеннях під Верховною Радою 31 серпня 2015 року. У «Свободі» це розцінили як політичний тиск. Судовий процес триває і досі. За словами Юрія Сиротюка, була колективна політична змова «поховати» «Свободу». 

Втім, на місцевих виборах восени 2015 року «Свобода» показала високий результат у багатьох регіонах України. Зокрема, вперше у Київраді була сформована фракція «Свободи», яку очолив Юрій Сиротюк. На його переконання, саме жорстка опозиція його фракції до київської влади і Кличка зокрема не дозволяла забудовникам протягувати через детальні плани територій незаконні будівництва. Крім того, завдяки «Свободі» у комунальну власність Києва повернули ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, що знаходилися в руках відомого олігарха. 

Після програшу «Свободи» на місцевих виборах-2020, на думку Юрія Сиротюка, Київрада перетворилася на закритий корупційний клуб. Балансу між інтересами киян і влади немає. 

Чому Київ сама себе вбиває, як столиці стати центром між Сходом і Заходом, чи можна викорінити корупцію у владі, як змінився Віталій Кличко за  часи керівництва містом, — в інтерв’ю для Kyiv.Press розповів Юрій Сиротюк. 

Київ – найбільша корупційна годівниця в країні 

Якими, на ваш погляд, є ключові проблеми Києва? 

Проблема номер один у Києві — люди, які очолюють столицю, не розуміють, чим Київ є для Urbi et Orbi  – для себе, містян і світу. Київ не має візії, місії, стратегії сучасного найбільшого східноєвропейського міста, центру Східної Європи – транспортного, інтелектуального, цифрового, культурно-світоглядного. 

По-друге, Київ вичерпав усі ресурси совкового міста.  І тепер Київ приречений на загнивання в парадигмі постсовєтського міста. Місто фактично вбиває себе. 

За легендою, з Києва йшло православ’я, культура східнослов’янських земель. Пізніше Київ був столицею православного світу. Його називали новим Єрусалимом. А після окупації росіянами, а згодом совєтами в 1917 році Київ став колоніальним містом і далі розвивається в цій парадигмі. 

Нині місто, як ракова пухлина, зжирає себе зсередини. 

По-третє, хаотичний розвиток Києва. Ніякого плану, системи. Київ не віднайшов свого нового обличчя. А міг би бути ключовою східноєвропейською агломерацією, мостом між Сходом і Заходом, залишатися центром православної культури, новим Єрусалимом. 

У Києві вищий інтелектуальний потенціал, ніж у наших найближчих західних сусідів. У нас кілька  аеропортів, висококваліфікована робоча сила. Це умови для того, щоб сюди зайшли інвестори. Але цього не сталося, бо на місці старих промзон з’явилася житлова забудова. Зникли майданчики, куди ми можемо запросити інвесторів. Ситуації може зарадити агломерація Великий Київ, але для цього практично нічого не робиться.

Відсутність стратегії породжує хаос у розвитку міста. Кожне нове депутатське скликання і кожен мер тягнуть у свій бік. Доступ до влади використовується винятково для грабунку. Всі працюють за принципом: накрасти і втекти. Кияни не відчувають зв’язку з владою. А влада не відчуває відповідальності перед людьми. Тому Київ – найбільша корупційна годівниця в країні. 

У Києві ніби щось з’являється: сквери, парки, але це не впливає на загальне сприйняття міста, покращення інвестиційного клімату, комфорту містян. Навпаки. У той самий час в Києві величезні проблеми з енергозбереженням, енергопостачанням, каналізацією, чистою водою, транспортною інфраструктурою. Жодного нового мосту через Дніпро. За роки незалежності з’явився Південний міст, який у жахливому стані, і так званий міст Кирпи, де не добудовані розв’язки. Колишній мер Омельченко свого часу намагався щороку відкривати метро. Зараз і цього немає. 

Ваша фракція «Свобода» якось намагалася змінити ситуацію?  

Я очолював єдину опозиційну фракцію ВО «Свобода», яка жодного разу не голосувала за бюджет і програму соціально-економічного розвитку Києва. За що нас постійно критикували. Але ми не могли брати відповідальність за бюджет, який не можемо контролювати. 

Офіційний бюджет Києва – близько двох мільярдів євро. Якщо взяти середній відкат в Україні – 30%, то можна порахувати, скільки потенційно крадуть на бюджеті Києва, — 600 мільйонів євро. Але є ще безцінна київська земля, тіньові податки з підприємців. Практично кожне голосування в Київраді за земельні питання – корупційне. Доки була фракція «Свободи», ми давали бій за кожен шматок київської землі, за кожну копійку київського бюджету.

У Київраді нинішнього скликання зник баланс політичних сил. Київрада – закритий корпоративний орган, доступ до бюджету, землі. 

Фракція «Свобода» у минулому скликанні заблокувала ухвалення так званих детальних планів територій (ДПТ), які дозволяють з’являтися новим забудовам. Зараз – за нинішньої Київради  — скринька Пандори відкрилася, за земельні питання голосують всі. Навіть до анекдотичних ситуацій доходить. Дружина колишнього президента (Марина Порошенко  — ред.) сидить до кінця земельної сесії і голосує. 

Наша фракція була серйозною противагою таким нуворишам. Ми проголосували лише за один ДПТ на Лісовому масиві. Там є так званий будинок-вбивця, колишній гуртожиток. В ньому грибок викликає ракові захворювання. Ми дозволити знести цей будинок і звести новий, щоб переселити людей. 

Є величезна проблема з олігархічними монополіями, приміром Рінатом Ахметовим, який, будучи монополістом енергопостачання в Києві, незаконно «прихватизував» собі всю власність, яку він не будував, – теплові пункти, лічильники, які стояли у дворах. При цьому, володіючи близько 15% електромереж, не платить місту ні копійки. 

Ми намагалися системно опонувати Кличку, працювати з громадою, часто доходило до бійок. Але паритет між забудовниками, владою і громадою зберігався. Зараз цей баланс порушений. 

Ваша фракція не голосувала за бюджет, бо ви не могли його контролювати. А чому? 

Було рішення з’їзду ВО «Свобода» — не голосувати за бюджет у тих громадах, де ми не є владою. Бо немає реальних механізмів контролю бюджетних видатків. Приміром, є скандальне підприємство Київавтодор. Ми бачили, що якість ремонту доріг у Києві жахлива.  Південний міст ремонтується кілька разів на рік. Або дорога по вулиці Бажана в бік Борисполя —  там також постійно ремонт. Я звертався до міських чиновників з питанням: є компанія, яка  ремонтує міст і дорогу. Отже, є гарантійний термін. Якщо дорога за рік зіпсувалася,  той, хто її ремонтував,  повинен відновити її за свої гроші. А не щороку місто виділяє гроші на одну й ту саму ділянку дороги. 

Писали багато заяв у прокуратуру, поліцію. Правоохоронці накладали арешт на майно Київавтодору, реквізували печатки, показували великі суми, знайдені під час обшуків. Підозрюю, що зрештою прокурори стали їздити на кращих машинах, поліція — на кращі заміські дачі, а керівник Київавтодору (Олександр Густєлєв – ред.) пересів у крісло заступника Кличка. 

Або ще кричущий випадок. На вулиці Робітнича, 3-а у гаражно-будівельному кооперативі виявили незаконний хостел, який, за даними місцевих мешканців, функціонував як бордель. Під час виїзду на місце у цьому кооперативі виявили бані, магазини, спа-салони і незаконний хостел. Ми п’ять років писали звернення до правоохоронців та до влади з проханням навести там лад. За моїми даними, власники незаконних будівель витратили сотні тисяч доларів на хабарі. Але бордель і нині там. 

Колись Кличко звітував, що в Києві встановили 5 чи 6 тисяч камер відеоспостереження. Я бачив, як ця система працює в Мадриді. Там 2 тисячі камер і місто більше за територією, ніж Київ. За допомогою цих камер у Мадриді формуються транспортні трафіки, які дозволяють рухатися швидким, пожежним, розподіляють трафік, щоб уникнути заторів. У нас камери куплені істотно дорожче реальної вартості. Плюс китайське програмне забезпечення, немає захисту персональних даних. Саме завдяки цій системі було підірвано в авто розвідника, генерал-майора Максима Шаповала. Можна стежити, хто і куди їздить з коханкою, і якщо треба когось  вбити, то купити  в якогось чиновника доступ. І ми про це також говорили, але нічого не змінилося. І така ситуація на кожному кроці. 

Тому ми не готові були брати відповідальність за бюджет, який нахабно грабувався. Де завідомо прописувалися тендерні умови під конкретну фірму. І я гордий за те, що ми не були причетні до жодної копійки київського дерибану. 

У Київраді сформувалася земельна корупційна більшість 

А як бути з хаотичною забудовою Києва? 

Потрібен новий Генплан. Бо сьогодні в Києві забудовники з якихось райцентрів будують що попало і де попало. У Києві найбільша ціна квадратного метра, найбільша купівельна спроможність людей і найбільше корупціонерів, які крадуть мільйонами і мільярдами гривень і купують на це квартири. У столиці багато будинків, де всі квартири викуплені, але там майже немає мешканців. Бо це корупційне відмивання грошей. Тому корупційний запит породжує корупційну пропозицію, а надприбутки, які приносить незаконне будівництво, дозволяють зневажати закони і думки містян.

Біля аеропорту «Київ» так забудовано, що для літаків може бути вже тільки вертикальний зліт. Кілька років тому проголосували за те, щоб автотранспортне підприємство  в Святошинському районі закрити і змінити функціональне призначення під забудову. При цьому міський голова закуповує 200 автобусів у Білорусі. Я питав: чи хтось дружить із головою? Закрити велике АТП і  накупити автобуси. Де їх ставити? Для цього місто  орендуватиме у якоїсь фірми площадку за бюджетні гроші. Якщо мета міста — нормальна сучасна транспортна інфраструктура, то не можна закривати АТП. А модернізувати його. 

За попередньої каденції готувався Генплан. Його так і не ухвалили. Багато кажуть, що добре, бо там тільки одні забудови узаконювали. Чому його не ухвалили? 

Спочатку треба провести аудит виконання попереднього генплану. Зокрема, якщо  обіцяли збудувати 300 тисяч кілометрів підземних комунікацій, а їх не побудували, то новий Генплан повинен це врахувати. Або стільки-то шкіл і садочків. 

А що в нас вийшло? Житла набудували багато, а інфраструктури не підвели. Будинки – це підведена електрика, відведена каналізація, облаштована транспортна інфраструктура, садочок, школа, парк у пішій доступності. 

Після аудиту візіонери повинні були б створити новий план розвитку міста, виходячи з міста сучасного, цифрового, європейського. Не з совка. Потім обговорення з громадою. Я вважаю, що генплан треба  ухвалювати на міському референдумі. 

А в нас всі земельні питання вирішують через ДПТ. Змінюють функціональне призначення землі. Де були сільськогосподарського призначення, стали для забудов. І замість теплиць виростає Варшавський квартал. На мою думку, це корупція, кримінальне правопорушення,  і за це треба ув’язнювати. Ми зверталися в прокуратуру. Знаю, що чиновників викликали на допити. Але вони і досі на своїх посадах.

Без Генплану взагалі не можна щось робити. Зокрема, забудовувати місто. Треба ухвалити рішення про мораторій на житлову забудову. Залишити дозвіл на інфраструктурну розбудову. Треба лікарню, школу, дитсадок – будь ласка. Місто має розвиватися. Смішно говорити: давайте в Києві нічого не робити. Тоді залишиться совок. Українська спадщина міста знищена совєтами майже тотально. Залишився Софіївський собор і ще кілька поодиноких культурних об’єктів. Совок набудував колоніальної «архітектури». Тому місто має будуватися і розвиватися. Але робити це гармонійно.

А чому не стали проводити аудит попереднього  Генплану і на цій основі розробляти новий? 

У мене був проєкт рішення щодо нового генплану Києва. Провести аудит генплану-2020, ухвалити  рішення про мораторій на забудову, потім на референдумі ухвалити новий генплан. Що пропонувала київська влада? Колишній мер  Черновецький розробив так званий генплан-2025. Фількіна грамота, якай ніким не ухвалювався. Але керівництво міста намагалося на нього опиратися. 

Аудит не вигідний. Бо одразу було б визначено, що житлової комерційної забудови вистачає, а об’єктів соціальної інфраструктури бракує. Що забудовники обіцяли будувати соціальну інфраструктуру, але понад 50 об’єктів не виконали своїх зобов’язань. Місто давало їм землю, бо вони обіцяли школу і садочок. Вони їх або не будували — замість них зволили ще одну висотку. І заробляли втричі більше. Або збудували школу і садочок, але приватні. Це теж гарний бізнес. Людина, яка купує кватиру, потрапляє в шокову ситуацію. У неї навколо лише дорогий приватний ЖЕК, садочок і школа. 

Ціна питання побудови кількох висоток при ухваленні ДПТ – понад мільйон доларів. То генплан для будівельників  вартував би сотні мільйонів доларів. І вони б заплатили цей корупційний податок у вигляді хабарів за голосування. Просто наша фракція в минулому скликанні Київради не дозволила їм це зробити. 

Тому на другий рік роботи попереднього скликання земельна мафія припинила будь-які спроби протягнути ДПТ і говорити про генплан. Я ходив до головного архітектора  і пропонував обговорювати генплан і щось робити. Але чиновникам це нецікаво. Для забудовників цікавий генплан, який би дозволив безкарно заробляти. 

На мою думку, має бути паритет між інтересами міста і бізнесу. У Києві цього немає. Я не бачу у забудовниках ворогів. Навпаки – це інвестиції, розвиток, технології. Але повинно бути за правилами. А в нас забудовники працюють через хабарі, а містяни ведуть себе, як партизани. Воюють проти всього. Навіть, якщо місту і потрібно будівництво об’єкту, то люди розуміють, що з ними ніхто не радився, і їхні інтереси не враховані. 

І наша фракція завжди була на боці громади. І не боялася вступати в жорстке протистояння з більшістю якщо знали, що за нами правда.

У попередньому скликанні сесії могли тривати кілька діб або пів року не проходити. Поки в Києві не з’явилися проспекти Бандери і Шухевича, пів року Київрада не працювала. Для мене як українського націоналіста це було принциповим питання історичної пам’яті. Ми не давали жити київській владі. 

А що ви скажете про нинішній склад Київради, де багато нових депутатів? 

У цьому скликанні сформувалася стійка корупційна земельна більшість з усіх фракцій. Є номінально опозиційні фракції, тому що їх не допустили близько до корита. Якщо заглянути в списки деяких фракцій, то там одні забудовники.  Немає ніякої ідеології. Бізнес купує франшизу партії і користується нею у власних інтересах. І це скликання може ухвалити генплан, тоді буде біда для Києва. 

Опозиція не означає імпотенція

А чого вдалося  досягнути «Свободі» в опозиції  за п’ять років роботи в Київраді? 

Опозиція – не Баба-Яга, що завжди «проти». Не імпотенція. Ми п’ять років не протирали штани, бо в опозиції. У мене 77 проєктів рішень, 45 ухвалених. ККД моєї роботи – більше 50%. Серед перших рішень — про подолання наслідків совєтської окупації – українська мова має бути першою і обов’язковою в закладах масового харчування. в транспорті і сфері публічного побуту. 

Сміялися, казали, що це неможливо, але рішення підтримали. Потім, коли писали відповідний законопроєкт у Верховній Раді, то моє рішення було перенесено в його текст. Мене тішить, що в цьому питанні ми були флагманами. 

Ще одне рішення – розірвали угоди про так звані міста-побратими Києва. Москва, Санкт-Петербург і багато інших. Я був у шоці, з ким ми тільки не дружили. Потім ми заборонили на території Києва діяльність суб’єктам бізнесу країни-агресора, а міській владі підписувати будь-які угоди, платити гроші підприємствам, якщо серед бенефіцарів є хоч один російський громадянин. 

Київ  — одне з перших міст, де було унормовано статус добровольця. Зараз уже є відповідний закон. А тоді ми подали проєкт рішення про визнання воїнів-добровольців учасниками бойових дій. Пізніше всі міські ради надали рівний статус добровольцям з учасниками бойових дій. 

Я гордий тим, що ми забрали в Ахметова ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6. Не на тих умовах, як вимагала наша фракція. Ахметов мав би заплатити штрафні санкції, що 17 років безкоштовно використовував комунальну власність. І Київ взяв на себе ці борги. Та ми розуміли, що в цій боротьбі з Ахметовим виграти важко. Але ми показали, що можна повернути в комунальну власність майно, яке знаходиться в оперативному управлінні олігарха. Хоча не все, багато вкрадено. 

Перед кожною сесією я йшов на брифінг і показував журналістам наші голосування і пояснював мотивацію рішень. Всі знали наперед, голосуватимемо ми чи ні. У нас не було, як у фракції одного з екс-прем’єрів, які виступають за народ, за добро, а потім половина голосує проти забудови, а інша за. Перед людьми вони чесні. Бо боролися. І перед забудовниками чисті, бо гроші заробили. Така гра в піддавки. У нас або всі голосують за, або проти. Або ніхто не голосує. 

І завжди, заходячи до Київради через центральний вхід,  запитував у людей, навіть якщо вони проти мене, чим можу допомогти. Приміром, банк «Аркада» вважав, що ми не даємо їм забудовувати екопарк Осокорки. Коли ми заборонили продавати спиртне після 23.00, п’ять тисяч підприємців вийшли нас бити, бо ми забираємо в них робочі місця. Але ми твердо обстоювали нашу позицію. Інтерес міста вище приватних інтересів.

У Києві, якщо ти хочеш зробити щось для громади,  – це донкіхотство. Коли на сесії ти розумієш, що твоє голосування – десятки тисяч доларів, а ти проти, то на тебе дивляться, як на ідіота. Набагато легше домовитися з міською владою, отримати свою грядочку і копати там бурячки, перейматися долею своїх дітей, і казати: так усі живуть. 

Ефективна опозиційна  фракція в минулому скликанні Київради  дозволяла знаходити компроміси і не проводити рішення всупереч інтересів киян. У нинішній Київраді про Україну вже не говорять. Війни з Росією немає. Хвилини мовчання за загиблими немає. Всі вважають, що це свободівці змушували всіх вшановувати пам’ять загиблих. Міська політика зникла з очей людей. Бо гроші люблять тишу. Тепер сесії проходять стрімко.. не думаю, що для киян це добре.

Чому після такої активної роботи «Свобода» не пройшла до Київради? 

У 2015 році після вибуху гранати  під Верховною Радою, коли я опинився в Лук’янівському СІЗО, була колективна змова «поховати» «Свободу». Наше обрання до Київради в 2015 році стало відповіддю суспільства на ці спроби. «Свобода» сформувала фракції в 20 областях. Суспільство вважало, що повинна бути в політиці проукраїнська опозиційна радикальна народна сила, яка не має  зв’язків із мафією. І ми цю функцію виконували. 

У 2020 році ми програли,  бо суспільство переконали, що проукраїнською опозиційною народною силою є «Європейська солідарність». 

Тепер слідкуйте за руками, чи дійсно ЄС робить у місцевих радах те, що робила «Свобода»?

Результат болючий, особливо, коли знаєш, що «Свобода» була найкращою в Київраді за ефективністю роботи. Можливо, ми не до кінця правильно побудували комунікацію із суспільством. Не знайшли прошарку киян середнього класу, який би свої надії пов’язав із «Свободою». Зараз там, де «Свобода» при владі, рейтинг довіри зашкалює. Тернопіль, Хмельницький, Івано-Франківськ – від 70 до 90%. Кияни не дурні люди. Піаром їх не купиш. Київ має запит на проукраїнську силу. ЄС не стала більш патріотичною і принциповою силою в Київраді. Тому це залишає нам шанси. Тепер кияни можуть оцінити як це без фракції «Свободи» у Київради.

Було багато скандалів навколо земель, які виділяли учасникам АТО. Постійні суперечки, що комусь виділили, а комусь ні. Що зараз із земельними паями для учасників бойових дій? 

Згідно Конституції України, кожен громадянин має право на земельну ділянку. Або в межах поселення – під індивідуальну забудову. Або за межами поселення – під ведення індивідуального сільського господарства. Від 5 соток у Києві чи 25 соток у селі — до 2 гектарів за межами міста. 

Ініціатива фракції «Свобода» – всі, хто воював, має першочергове право на отримання земельної ділянки. Потім ми зрозуміли: рішення правильне, але землі в Києві більше не стане. З’явилося протистояння: хтось отримав, а хтось ні. Більше того, злісні забудовники пропонували атошниками 20 квартир у новому будинку, але взамін вимагали, щоб громадські активісти  не влаштовували протести. І хлопці, які воювали за Україну і не мають майна, виходили і, як своє, захищали  незаконну забудову. 

Тому «Свобода» не голосувала за надання земельної ділянки фізичним особам. Тільки учасниками АТО. Я пропонував владі: давайте не дурити людей, зробимо програму кредитування для будівництва атошникам житла. Або закласти в бюджет грошову компенсацію. Така урядова програма існує. На жаль, у Києві вона не реалізована. 

Натомість київська влада в Биківні роздала величезну кількість ділянок родинам загиблих героїв Небесної сотні і російсько-української війни. Приходить дружина загиблого захисника України, дивиться мені в очі і каже: «Ти ж, скотина, я залишилася з дитиною, де мені жити? Ти виступаєш проти мене?». Для нас був великий моральний виклик, але ми жодного разу не проголосували за виділення такої земельної ділянки в Биківні. Я пояснював людям і Кличку: в Биківні людина не зможе побудуватися, бо їй не вистачить грошей. Тому  продасть землю — прокурору, судді. А через кілька років у Биківні ми побачимо нову Конча-Заспу. Я не можу звинувачувати цю жінку, але якісь ділки записували землю під учасників АТО, і така схема по всій Україні. Я теж учасник бойових дій, а вони на мене дивляться, як на ворога. І нічого не поясниш. 

Щоб вирішити цю проблему в містах, єдиний спосіб – грошова компенсація. Створення житлово-будівельних кооперативів з учасників бойових операцій. У Києві десятки тисяч людей, які брали участь у російсько-українській війні. Давайте почнемо з родин загиблих, щоб вони відчували, що про них пам’ятають. Бо в нас забули, що йде війна, і люди гинуть, так ще й зневажливо ставляться до ветеранів. 

Зеленський свідомо чи ні сам нарощує рейтинг Кличка 

Наскільки Кличко, на Ваш погляд,  добре розуміє проблеми Києва? Що скажете   приводу зміни закону про столицю і розподілу посад мера і голови КМДА? 

Остання людина на посаді мера Києва, яка знала, де знаходяться каналізаційні крани, як працює це господарство, — Олександр Омельченко. 

Зараз міський голова повинен бути візіонером. Тобто мати мрію і тягнути за нею всіх: людей, бізнес тощо. Кличко на початку своєї каденції був дуже далекий від розуміння проблем міста. Він довго не жив в Україні. Мав вид на проживання у Німеччині. Його діти не ходили в українські школи, і Кличко не розуміє проблеми освіти. До коронавірусу Кличко не розумів проблем охорони здоров’я, бо тут не лікувався. 

Тому Кличко делегував повноваження заступникам. Працює командним методом. Для великого міста це непогано. Але ці повноваження між собою не координуються. Транспортник бачить в якомусь місці дорогу, забудовник – будинок, а керівник департаменту ЖКГ- трубу. І вони будують  це все одночасно. У результаті на кільцевій швидкісного трамваю багатоквартирний будинок стоїть на колії. А трамвай буквально заїжджає в будинок і розвертається там. 

Водночас Віталій Кличко дуже виріс як міський голова і як політик.

Кличко – обраний мер. Київська громада віддала йому право керувати містом. Як би ми не ставилися до Кличка, більшість киян його підтримує. Навіть більше, ніж президента Зеленського. Містяни покладають на Кличка якісь надії. Вірять, що він не вкрав початковий капітал. Для них Кличко – один із символів успішної країни. Є феномен Кличка. Не будучи господарником, зберіг високий рівень довіри у Києві. 

Нині є проблема зі спробами змістити міського голову з посади голови КМДА.

В усіх містах світу мерів обирають. У Києві міського голову обирають, але його ще має призначити президент як голову КМДА. Для самоврядування – це нонсенс. Такого ніде немає. Цю норму треба прибрати з Конституції. Її внесли в 1996 році через те, що була проблема Севастополя. Боячись, що в Севастополі оберуть проросійського політика, ввели норму про призначення глави адміністрації в  Києві і Севастополі і позбавили Київ реального самоврядування.

Кличку постійно закидують корупційні діяння, проводять обшуки на комунальних підприємствах? 

Я п’ять років системно критикував команду Кличка, в тому числі, і за корупцію. Але тоді Кличко був керівником партії Порошенка, і його ніхто не притягав до відповідальності. Зараз два роки новий президент Зеленський, який знаходиться в жорсткій опозиції до Кличка, вважає його найближчим конкурентом на президентських виборах. 

Крім того, Зеленський має звіти, скільки грошей приносить Київ. І їх давить жаба. Тому Олександр Ткаченко (нинішній міністр культури – ред.) так хотів стати головою КМДА. Але будь-яка спроба зняти обраного міського голову указом Президента, незалежно від прізвища міського голови, завжди негативно сприймалася громадою. 

Коли Зеленський захотів зняти Кличка, я був на боці Конституції і самоврядування. Згідно роз’яснення Конституційного суду, обраний киянами міський голова виконує функції голови КМДА.  

Мене навіть побратими критикували, що я заступаюся за «корупціонера і кришевателя забудов».  Я відповідав: якщо Зеленський хоче, нехай проводить нові міські вибори і ставить свою кандидатуру, яка зможе виграти в Кличка. Вибори відбулися в 2020 році на хвилі абсолютної популярності «Слуги народу». В усіх округах Києва перемогли «зелені». Але Кличко переміг на виборах міського голови. Можливо, кияни розуміють, що ще хтось гірший може прийти. 

Але Кличку треба опиратися на громаду, а не на забудовників. Кличко почав кар’єру, як людина, яка прославилася в світі, і може закінчити, як людина, яка зганьбила себе. Думаю, він це також розуміє. Тому такого бєспрєдєлу, як за Черновецького, немає. Він жорстко опонує центральній владі. І тотальна  влада монокоманди під мікроскопом розглядає його дії. Якщо буде якась реальна корупція, то про це стане всім відомо. 

А Кличко може перемогти на наступних президентських виборах? 

Є тенденція в багатьох країнах – міські голови столиць  — претенденти номер один на посаду президента.  У нас до децентралізації цього не було. Зараз велика концентрація влади знаходиться в руках міських голів. І будь-який міський голова Києва – реальний претендент на прем’єра чи президента. 

Кличко —  не мій міський голова. Жодний корупціонер-чиновник, яких він звільнів, не отримав термін ув’язнення. Але Кличко виріс як політик і міський голова. Він не ходив взагалі на перші сесії Київради. Йому було нецікаво. Читав з папірця. Наприкінці попередньої каденції Кличко вже став регулярно приходити, виступав, опонував, намагався розбиратися в питаннях. 

При цьому Кличко в теплій ванні великих забудовників. Щодо показників розвитку Києва, то в Україні найкращі — Тернопіль, Хмельницький, Івано-Франківськ. Києва немає навіть у трійці лідерів. Зараз Кличка трохи збалансовує Зеленський. З іншого боку, ця політична боротьба робить з Кличка ще більше загартованого політика. Він, як боксер, не уникає бою. 

Зеленський свідомо чи ні сам нарощує рейтинг Кличка. Робить з нього героя. Це суто політична боротьба, дивіденди з якої отримує Кличко. 

Водночас Зеленський боїться конкурента. Бо в Кличка немає негативу. По рівню інтелектуальних здібностей вони на одному рівні. Політичного досвіду – Кличко на п’ять голів вище Зеленського. Тому зараз Кличко єдиний реальний політик, який може перемогти Зеленського. 

Автор — Інна Жолобович