«Не Стефанчук керуватиме Радою, а Офіс президента»: що відомо про нового спікера

Новим головою Верховної Ради став 45-річний Руслан Стефанчук. За це призначення проголосували 261 народний депутат. Донедавна він був першим віце-спікером.

«Я виходив і виходжу з одного місце першого заступника голови Верховної Ради, яке я займаю, найбільше імпонує мені за характером моєї кваліфікації та за характером того, що я роблю, де я максимально корисний», — казав Стефанчук ще 2 жовтня.

У парламент останнього скликання він зайшов під №2 списку «Слуги народу». До того три місяці працював радником президента Володимира Зеленського — його представником у Верховній Раді. Указ про звільнення з цієї посади з’явився 6 жовтня цього року. Ще під час президентських виборів Зеленський називав Стефанчука однією з ключових людей в команді. За словами Стефанчука, він познайомився з Зеленським ще в студентські роки, коли вони обидва грали в «КВК» (Клуб веселих та кмітливих). У 90-ті Руслан Олексійович грав у команді «Три товстуни» (Хмельницький).

2006-го Стефанчук був помічником нардепа від «Нашої України Народної самооборони» Анатолія Матвієнка. Два роки завідував відділом проблем розвитку національного законодавства Верховної Ради. З 2013-го рік керував кафедрою цивільно-правових дисциплін у Хмельницькому університеті управління та права.

Стефанчук потрапив у скандал відразу після обрання народним депутатом. Рух «Чесно» у листопаді 2019 року опублікував дослідження про те, як 120 народних депутатів отримували компенсацію за житло в перші місяці своєї роботи. Їм тоді виділили 3,29 млн грн. Серед них був і Руслан Стефанчук. Держава давала йому гроші на оренду житла. Однак у цей час він жив у тещі. Коли про це стало відомо, написав заяву на повернення грошей.

Також Стефанчук оскандалився під час головування на засіданні парламенту 23 вересня. Тоді спікер Дмитро Разумков був на самоізоляції, бо захворів на ковід. Розглядали так званий антиолігархічний закон. Під його головуванням зробили це без внесення поправок та за скороченою процедурою. З порушенням регламенту. Опозиціонери хотіли відсторонити його від головування, але не отримали достатньої кількості голосів.

Руслан Стефанчук за минулий рік задекларував 595 880 грн зарплати у Верховній Раді.Також отримав у 2020 році 3726 грн премії ім. Ярослава Мудрого «за видатні заслуги у законотворчій, судовій та правозастосовній діяльності». Ще 43 083 грн, як довічну виплату за звання члена Національної академії правових наук України. І 60 000 грн, як дохід від надання майна в оренду.

Родина володіє 1 квартирою в Києві та 3-ма у Хмельницькій області. Також у їхній власності земельна ділянка та гараж. Мають вони і два авто — Mitsubishi Outlander 2018 року та Renault Captur 2015 року. В декларації вказав: бібліотеку наукової літератури з близько 5000 примірників книг, старовинну ікону та комплект ювелірних виробів.

Валерій Димов, 55 років, директор громадської організації «Центр суспільно-інформаційних технологій «Форум»:

— Кваліфікація Стефанчука як юриста не викликає сумніву. Під час голосування за закон про олігархів він показав повну лояльність до президента. Коли фактично обходили процедуру, голосували в пришвидшеному режимі. Це треба було Зеленському для імітації боротьби з олігархами і їхнього «обілечування». Стефанчук показав, що вміє маніпулювати, президентові це сподобалося. На даному етапі саме така людина у кріслі спікера і потрібна Зеленському.

У Трускавці промили всім депутатам мізки. Для цього там були представники правоохоронних органів, розраховував ризики заступник керівника Офісу президента Олег Татаров. Аби на конвеєр поставити ті питання, якими Зеленський прикриватиметься перед народом. Покращення життя не буде, а закони ухвалюватимуть і Стефанчук їх підписуватиме. Ні Трухін, ні Іванісов, ні Юрченко зі «слуг» не покарані. Бо забезпечуватимуть голосування, аби не шукати таких по інших фракціях і не платити. Голосуватимуть і прийматимуть все, що потрібно. Призначать, кого потрібно. Уже не можуть показувати, що не керують, як ми бачили, коли Зеленський двічі приїжджав до депутатів і просив призначити міністром Вітренка. Цього вже не може собі дозволити.

Не Стефанчук керуватиме парламентом, а ним із Офісу президента. Зеленський не соромиться в прямому ефірі давати доручення спікеру, прем’єрові. Зробив систему заручником прийняття особистих рішень. Тому Стефанчуку спускатимуть закони, спрямовані на підвищення інвестиційної привабливості України. На папері показуватимуть покращення показників. Чергуватимуть закони, які відволікатимуть увагу і які будуть потрібні певним групам аби поповнити апетити олігархів.

Вадим Карасьов, 65 років, директор «Інституту глобальних стратегій»:

— Стефанчук буде технічним головою Верховної Ради. Невдача і відставка Разумкова пояснюються тим, що він грав роль політичного спікера, окремого статусного політика. Хоч це було і до нього. Такі фігури як Плющ, Мороз, Литвин, Яценюк, Гройсман бачили себе не стільки спікерами, а як головами законодавчої влади. Колись Олександр Ткаченко (голова Верховної Ради 1998-2000 років, -.) сказав крилату фразу: «Я не перша, але й не друга особа в державі». Багато хто зі спікерів зазнавали невдач на цьому. Багатьом це вдавалося.

Донедавна жодне скликання не мало монобільшості. Спікери були компромісними, лідерами своїх партій, мали свої фракції. Це завжди був коаліційний голова Верховної Ради. Тому він і був над депутатами. Разумков або рано почав грати в самостійну гру, або не зрозумів новий контекст. Структура Верховної Ради стала іншою з монобільшістю. Для неї не потрібен компромісний спікер. Зеленського не влаштувала статусна позиція Разумкова. Останній бачив себе не спікером більшості, а як напівнезалежного від президента і монобільшості.

Стефанчук буде спікером більшості. Фактично переходимо до того, що є в Європі. Голова парламенту в Німеччині, Франції технічна фігура. Організатор роботи, а не політик.

Президент консолідував свою команду. Не буде альтернативного напівцентру влади.

Петро Олещук, 37 років, політолог:

— Стефанчук має досвід, не раз вів засідання. Як публічний політик не схильний акцентувати на собі увагу. Не прагнутиме публічності.

Не пам’ятаю жодного голову парламенту, до якого б не було претензій. Наша політична культура вимагає від депутатів, щоб вони не дуже гребували методами, якщо ці рішення розцінюються виборцями як значимі. Якщо щось знакове, то виборці чекають від депутатів блокування трибуни, бійок. Не думаю, що Стефанчук цим зловживатиме і йтиме на порушення регламенту. Він юрист і розуміє нюанси. На серйозні порушення не піде і методично не ламатиме регламент. Це йому не властиво. Він залишиться командним гравцем, від чого відмовився Разумков. Бо останній вийшов з їхнього поля і його дії розцінили як окрему гру. Він пішов проти антиолігархічного закону, який був надважливим для Зеленського. Стефанчук повністю і безумовно проводитиме президентські рішення.